Підлісці — мальовниче село поблизу Кременця, сама назва якого розкриває певну специфіку тутешнього рельєфу. Оточене лісистими Кременецькими горами, затишне і трохи таємниче, це село ніби створене для казок і легенд. І вони тут насправді є — живі, відчутні на дотик, як сама краса цієї природи, цих дивовижних місць, наділених, до слова, глибинною сакральною потугою.

Цікаво вже те, що у Підлісцях знаходиться 113-річна Церква Преображення Господнього — нині вона належить до Кременецького благочиння Тернопільської єпархії Православної церкви України. Теперішній настоятель храму, отець Юрій Мазурчук, до слова, й провів для мене цікаву екскурсію Підлісцями і розповів про історію та сьогодення найвідомішої місцевої духовно-історичної пам’ятки — старовинної Богданової каплиці, спорудження якої датується 1651 роком.

Чудотворна ікона і цілюще джерело

За переказами, саме у каплиці в Підлісцях в 1651 р. Богдан Хмельницький залишив чудотворну ікону божої Матері (сьогодні вона зберігається в Церкві Преображення), а козацьке військо освятило тут бойові знамена і зброю перед битвою під Берестечком. На зворотному шляху біля каплиці козаки поховали побратимів, які загинули від поранень, отриманих у Берестецькій битві — це колективне поховання було віднайдене у 1991 році, під час проведення будівельно-реставраційних робіт (білі зуби похованих чоловіків свідчили про їхню молодість, а на черепах знайшлися сліди від шабельних ударів). Також є тут і окрема могила побіля каплиці — з ошатним кам’яним хрестом козацької форми і плитою, на котрій збереглися залишки викарбуваного напису. Можемо припустити, що в цій могилі було поховано козацького священника.

Доля Богданової каплиці в подальші століття відповідала її призначенню — багато поколінь місцевих мешканців щиро шанували козацьку святиню, проводили тут молебні, богослужіння, та просто приходили помолитись і попити водички з цілющого джерела. До речі, за легендою, у цьому джерелі Богдан Хмельницький побачив відображення своєї поразки під Берестечком і саме тоді йому явилася Божа Матір. До джерела веде крутий спуск — там облаштовано гарну криничку, відновлену у 1990 році місцевими «рухівцями». Але сьогодні, на жаль, джерело обміліло. Натомість є спогади, що на цьому місці струмував такий потужний потік, що драгунський полк міг напоїти коней водою.

Неодноразово Богданова каплиця ставала свідком і жертвою історичних катаклізмів, зазнавала руйнувань. Після спорудження храму Преображення Господнього традицією стало щорічне проведення Хресної ходи у десяту п’ятницю після Великодня, що є Днем особливої благодаті, з урочистою процесією, на чолі якої несли чудотворну ікону. Прикметно, що цю традицію в Підлісцях зберегли навіть у радянські часи, про що свідчать спогади старожилів.

Багато запитань потребують відповідей

Цікаво, що сама каплиця була побудована на місці зруйнованого храму, на старовинних мурах — тобто насправді це давнє і намолене поколіннями предків місце, де навіть у повітрі відчувається особлива містична аура. Є свідчення, що раніше (імовірно, XV—XVI ст. — авт.) тут розташовувався Монастир Благовіщення, а потім на цьому ж місці знаходилася парафіяльна церква. До речі, коли піднятися на вершину гори, на якій розташована каплиця, а вище над нею — давній цвинтар і братська могила, де перепоховані козацькі останки, то відкривається чудовий краєвид на сусідні гори і долину, що пролягає між ними. А ще, як зауважує отець Юрій, раніше звідси було добре видно Божу гору, на якій теж розташовувався монастир, і гору, де височіє Почаївська лавра (на жаль, і досі окупована російською агентурою). Ці три точки об’єднувалися у своєрідний містичний трикутник, освячений присутністю Матері Божої — тому й відбувалися у цих місцях різноманітні дива, на людей сходила небесна благодать.

Минулоріч на території поблизу каплиці проводились археологічні розкопки, вдалося відшукати певні цікаві знахідки — зокрема, залишки давньої будівлі, знищеної пожежею. На цих руїнах було віднайдено залишки згорілого церковного начиння, літератури — сьогодні вони передані ДІАЗ.

Втім, поки-що в історії цього місця дуже багато нез’ясованого. Невідомо, чи був тут великий храм, чи була окрема дзвіниця?

«Дуже цікаво зрозуміти, як співвідносились церква і каплиця на той момент, — зазначає священник. — Тут є цікавий нюанс — якщо пильно глянути на споруду каплиці, вона може нагадувати нам вівтарну частину храму… Чи була потреба в такому великому храмі тут у той період, ми не знаємо. В 1890-х роках, коли було закладене будівництво Храму Преображення Господнього, у Підлісцях налічувалося 28 дворів. Навіщо в одному невеликому селі були потрібні дві церкви однієї конфесійної приналежності? Для того, щоб принаймні частково це все з’ясувати, потрібно продовжувати розкопки і досліджувати давні мури».

Відбудували з фундаменту

ХХ століття виявилося для сакральної пам’ятки досить складним — споруда зазнала значних руйнувань іще за часів Першої світової війни. У подальші десятиліття руйнація тривала. Як розповідає отець Юрій, є фотографії, котрі засвідчують: у 1990-й році на цьому місці залишилося лише чотири камінці. Тобто святиню довелося відбудовувати фактично з фундаменту — почали цю роботу в 1991-му році, а офіційно відкрили каплицю у 1993-му.

Цікаво, що зберігся навіть проєкт реконструкції каплиці, який був зроблений 1954 року, але так і не реалізований. Сьогоднішній вигляд каплиці — це радше результат сучасної інтерпретації питомих традицій сакральної архітектури східного обряду: класична прямокутна форма в основі, куполи. Проте цікаво, що в каплиці зберігся й автентичний фрагмент стіни, котру бачило іще Богданове козаче воїнство. Обстановка у храмі досить проста, але тут прибрано, затишно, привертають увагу майстерні розписи стін і стелі. Тепер богослужіння тут проводиться раз на рік — у день проведення урочистості хресного ходу. Однак місце залишається живим, сповненим сили і сенсу.

Яскравим свідченням цього є те, що цьогоріч уже вп’яте тут відбувся масштабний духовно-історичний фестиваль, присвячений, зокрема, 375-річчю Богданової каплички.

День пам’яті і підтримки

Варто сказати, що отець Юрій Мазурчук — священник у третьому поколінні. До нього настоятелями храму у Підлісцях були його дідусь та батько, а сам він очолює цю парафію з 2016 року. Справою відновлення духовної спадщини Богланової каплиці священницька родина Мазурчуків займається, починаючи з 2004—2005 років. В цей час, окрім богослужінь, тут почали проводитись різні заходи національно-патріотичного спрямування, спрямовані на популяризацію козацької культури: концерти, реконструкції козацьких боїв, виставки зброї. Отець Юрій каже, що зростав на усьому цьому, цих традиціях, згодом перейняв від батька парафію і, водночас, перейняв Богданову каплицю як своєрідний спадок і обов’язок.

«Я збагнув, що тепер відповідальність за все це лежить на мені, — каже підлісецький настоятель. — Тож у 2021 році ми заснували духовно-історичний центр «Богданова каплиця», і провели перший Духовно-історичний фестиваль, який тривав три дні. У нас були богослужіння, відправи, урочисте відкриття і освячення нашого центру, освячення води, театралізована інсценізація того, як тут побував Хмельницький, як молилися козаки разом із ним. Були проведені великий художній пленер, наукова лекція, читання, а також, звісно, святковий концерт. Як для першого разу, вважаю, захід вдався. В 2022-му, коли розпочалася повномасштабна війна, звісно, не було ніякої можливості провести такий фестиваль. Ми тільки відправили тут богослужіння, помолилися за Україну, за перемогу. В наступні роки програма дійства теж була лаконічною, з різних причин. А вже в 2025-му році ми провели перший масштабний захід, який назвали День пам’яті і підтримки. Тут зібралися військовослужбовці, їхні сім’ї, а також сім’ї зниклих безвісти, сім’ї полеглих героїв. Зібралося багато волонтерів, представники влади, громадськість. Загальна кількість учасників склала біля 800 осіб. І цей захід певною мірою активізував нашу діяльність. Ми зрозуміли, що це потрібно робити. Тому цьогоріч ми вже вдруге провели такий День пам’яті і підтримки, приурочений до 375-річчя Богданової каплиці. Основна наша ціль — це молитва, як і кожного року, і підтримка людей. Тут були присутні кілька священнослужителів, які мають базову підготовку для проведення відкритих розмов з тими, хто так чи інакше постраждав від війни. Багатьом людям сьогодні потрібна певна допомога. Ми, як церква, готові її запропонувати. В час війни священник має важливу місію — бути поряд з людьми тоді, коли ми бачимо так багато болю й біди навколо. Священник — це той, з ким людина може поговорити про якісь внутрішні страхи, тривоги, біль, розчарування, і не зустріне осуду. Така розмова — це можливість відчути себе трохи комфортніше, отримати духовну розраду, якусь підказку».

Окрім надання психологічної підтримки, у рамках заходу проводився благодійний концерт на підтримку Збройних Сил України, проходили майстер-класи, виставка трофейної і стрілецької зброї — молодь навіть мала можливість постріляти в імпровізованому тирі, працювала українська кухня.

«Ми розуміємо, що розвиток туризму, якісь розважальні елементи є дуже важливими, але прагнемо насамперед підкреслювати історичний, національно-патріотичний зміст нашого дійства. Наш фестиваль — це пам’ять про козацьку славу, про бій під Берестечком, а тепер — ще й можливість вшанувати усіх полеглих на російсько-українській війні Героїв, поспілкуватися і підтримати захисників, які воюють нині, ветеранів, їхні родини тощо. Вважаю, що це гарний і дуже потрібний захід, ми буде його масштабувати і вже плануємо програму на наступний рік, — підсумовує Юрій Мазурчук. — Хочемо, щоб наш Духовно-історичний фестиваль, котрий трансформувався у День пам’яті та підтримки, став справжньою візитівкою Кременеччини, маркером її національної і духовної ідентичності».

Уляна ГАЛИЧ.