У Збаражі вшанували ювілей Острозької Біблії та її фундатора
Культурний простір Збаразького замку, що входить до Національного заповідника «Замки Тернопілля», нещодавно став локацією для відзначення двох величних дат — 500-ліття з дня народження князя Константина-Василя Острозького та 445 років з моменту появи на світ легендарної Острозької Біблії. З цієї нагоди тут відбулася урочиста академія «Константин-Василь Острозький та Острозька Біблія: спадщина, що формує націю», а також було відкрито мобільну виставку «Острозька реліквія». В її експозиції представлені унікальні факсиміле давніх рукописних церковних книг, новітні переклади Біблії, видання Острозької Біблії в перекладі отця Рафаїла Турконяка, а також інші експонати та репліки, що розповідають про історію Біблії та християнства. Прикрашає виставку справжній ексклюзив: діюча реконструкція друкарського верстата Івана Федоровича (Федорова).
Інтелектуальним доповненням урочистості стали лекції та дискусії від науковців, духовенства й краєзнавців регіону — зокрема, зі змістовною доповіддю під час круглого столу, що відбувся в Білокамінному залі Збаразького замкового палацу, виступила завідувачка кафедри всесвітньої історії та релігієзнавства історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, докторка історичних наук, професорка Елла Бистрицька. Прикметною особливістю ювілейної академії, окрім наукового і культурного компоненту, стало її поліконфесійне звучання — участь у заході, зокрема, взяли митрополит Тернопільський і Кременецький ПЦУ владика Нестор, архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ владика Теодор, а також керівники і представники протестантських та римо-католицьких спільнот краю.
Дбав про церкву, освіту, культуру
Релігійний контекст події є символічним, адже родина Острозьких значною мірою долучилася до творення сакрального простору української державності — до прикладу, князь Константин-Василь Острозький, будучи багатолітнім київським воєводою, одним із найбагатших і найвпливовіших землевласників Речі Посполитої, водночас виступав головним покровителем і захисником православної церкви та української культури в період католицької експансії. Наприкінці 1570-х років він заснував Острозьку академію (перший вищий навчальний заклад у Східній Європі) та виписав зі Львова друкаря Івана Федоровича для організації друкарні. Внаслідок цього у 1581 році на світ з’явилася Острозька Біблія — видатна пам’ятка книжкового мистецтва, перше повне видання книг Старого та Нового Завітів церковнослов’янською мовою.
Цікаво, що підготовка Біблії до друку тривала кілька років. Для звіряння й перекладу текстів князь залучив гурток вчених Острозької академії, які використали грецькі, латинські, гебрейські та старослов’янські рукописи. Безпосереднім виконавцем друкарських робіт був Іван Федорович. Прикметно також, що передмова до першого видання Острозької Біблії була написана від імені князя-фундатора.
Книга була надрукована монументальним фоліантом (628 аркушів) на папері з філігранями, а текст багато оздобили гравюрами, заставками, кінцівками й ініціалами. Тираж становив близько 1000—1500 примірників, що було рекордним показником для того часу. Безсумнівно, що Острозька Біблія мала колосальний вплив на розвиток східнослов’янського книгодрукування, богослов’я та філології. Вона стала нормативним текстом для наступних перевидань і закріпила за Острогом статус провідного осередку освіти та культури.
«Наші предки фондували видання»
Як розповів Руслан Підставка, краєзнавець, начальник відділу туризму та охорони культурної спадщини Збаразької міської ради, він особисто долучився до проведення урочистої академії з нагоди згаданих вище ювілейних дат, а безпосереднім її ініціатором, ідейним натхненником та координатором був міський голова Збаража Роман Полікровський. Також організацією події займався відділ культури Збаразької міської ради на чолі з Олегом Гафтковичем. Інтерес збаражців до постаті князя Острозького невипадковий, адже цей меценат і вельможа у другій половині XVI століття володів північно-західною частиною території сучасної Збаразької громади.
«Усі знають князя Константина-Василя Острозького як фундатора Острозької академії та згаданої Біблії, але цікаво поміркувати й про те, що наші далекі предки, сплачуючи податки в казну князя, опосередковано теж були причетні до фінансування величезного, як на той час, тиражу Святого Письма (кажуть, було надруковано більше 1000 примірників), — наголошує Руслан Володимирович. — Усвідомлення цього факту є дуже важливим, тому що відкриває зовсім нові контексти розуміння історії й культури нашого краю, громади, актуалізує значення національної спадщини саме в місцевому вимірі. До речі, особливо хотілося б подякувати дирекції та співробітникам Національного заповідника «Замки Тернопілля» за тривалу і плідну співпрацю в плані популяризації сакральних (і не тільки) святинь нашого краю. А також хочу відзначити працю і самовідданість колег — Ігоря Кота, Павла Житка, Галини Кінської, Сергія Грицеляка, Петра Вівчарика та Степана Свистуна, який, до речі, на виставці освоював фах першодрукаря Івана Федорова».
Таємниця імені
Принагідно запитую пана Руслана, чому написання імені князя «Константин» у назві виставки відрізняється від більш звичного для нашого ока варіанта «Костянтин», котрий побутує у більшості наукових та публіцистичних джерел?
«Пояснення слід шукати в біографічних даних про життя князя та оригіналах історичних документів, а також у специфіці тодішньої геральдичної традиції. Син Константина Івановича Острозького, він народився в 1526 році, близько 2 лютого — на свято Громниці (Стрітення). При хрещенні отримав ім’я Василь — і десь до середини 1540-х років іменувався в документах як Василь Константинович. Але вже з кінця 1540-х він іменується просто Василем Константином (як подвійне ім’я, а не ім’я та по батькові). Згодом на деяких гербах з’являються варіанти Константин Острозький, або Константин Василь Острозький», — розповідає дослідник.
Імовірно, в такий спосіб князь намагався підкреслити спадкоємство свого роду, чи навіть певним чином «вестернізувати» автентичне звучання власного імені, залишаючись, при тому, послідовним прихильником східної християнської традиції та національної апологетики. Що ж до поширеного сьогодні варіанта «Костянтин» — то це просто українізована транслітерація княжого імені. З огляду на її розповсюдженість, вживання саме такої форми не є помилковим, проте в історичному, документальному сенсі більш точним є саме найменування «Константин Острозький», оскільки воно відповідає оригінальним записам і печаткам.
Втім, хай там як, головним для нас залишається те, що князь Константин-Василь Острозький залишив величезний внесок в українській історії, крізь плин століть долучився до формування нашої модерної ідентичності та національної свідомості. Тому дуже цінною є можливість для наших краян детальніше ознайомитися з життям і діяльністю цієї видатної постаті й побувати на унікальній виставці сакральної спадщини, котру вже встигли побачити в Острозі, Житомирі, Звягелі, Бердичеві та Рівному. Наприкінці зазначу, що виставка буде доступна для відвідувачів до 30 серпня — а от гостинна брама Збаразького замку відчинена для всіх охочих повсякчас, адже тут завжди є на що подивитись і відбуваються цікаві події, які варто відвідати.
Уляна ГАЛИЧ.
На фото: Руслан ПІДСТАВКА під час урочистого заходу; на відкритті виставки; сторінки оригінального видання Острозької Біблії; частина експозиції; князь Константин Василь Острозький..