Вільне життя

Категорія: Долі людські

Долі людські
Покійний чоловік завжди зі мною…

Прочитала у «Калині» за 3 травня лист Станіслави Яріш із Теребовлянщини «Прилетіла чоловікова душа…» Бачу, люди часто відгукуються на газетні публікації, то й собі вирішила, бо душа мого покійного чоловіка, здається, не те що прилітає, а й не покидає мене і наших дітей.

Важливо
УЧИТЕЛЬСЬКА доня

ЛЮБЦЯ З ОСТАННІХ СИЛ ТЯГНУЛА ПІД ГОРУ САНКИ, НАВАНТАЖЕНІ МОКРОЮ БІЛИЗНОЮ. НАМАГАЛАСЯ ТРИМАТИСЯ КРАЮ, БО ДІТИ ВКОВЗАЛИ ГОРБ ТАК, ЩО ВІН НАГАДУВАВ САННУ ТРАСУ, А ІНШОЇ ДОРОГИ ДО РІЧКИ НЕ БУЛО. «ЯК МОЯ ЗЛАТУСЯ? — ДУМАЛА МАТІР. — УЖЕ, ЛИБОНЬ, ПРОКИНУЛАСЯ, А МЕНЕ НЕМА… ПЛАЧЕ, НАПЕВНЕ, ДІВЧИНКА МОЯ ЗОЛОТА…» І РАПТОМ ВІДЧУЛА, ЯК ГРУДИ НАБРАЛИСЯ […]

Важливо
Не кидайте своїх дітей ніколи!

Історія «Непотрібна» («Калина» за 14 червня) наче списана із сотень доль українських дітей, чиї батьки повіялися на чужину в пошуках багатств, навіть нові сім’ї там створили, а втратили найбільші скарби — своїх дітей. Бо вони багато років росли без головного — без батьківської любові. Її неможливо позичити, купити, надолужити…

Долі людські
РІЗДВЯНСЬКИЙ ЛІРНИК ІВАН РИБАК

ЦЮ ІСТОРІЮ Я ЗАПИСАВ ВІД ПАНІ НАДІЇ СМАГИ (УХАЧ), ЯКА ПРИЇХАЛА В СЕЛО, ДЕ НАРОДИЛАСЯ І З ЯКОГО ВИЇХАЛА 50 РОКІВ ТОМУ, З МЕТОЮ ВІДШУКАТИ СВІЙ РОДОВІД. ВЖЕ У ПОВАЖНОМУ ВІЦІ ВОНА ЗРОЗУМІЛА, ЩО ЦЕ ПОТРІБНО ПЕРШ ЗА ВСЕ ЇЙ, ЇЇ ДІТЯМ, ЇЇ ОНУКАМ. ПРОПОНУЮ ПРОЧИТАТИ ЦІКАВУ РОЗПОВІДЬ ПАНІ НАДІЇ І ВАМ.

Важливо
Послана янголами

НА ВУЛИЦІ ПІЗНЯ ПОРА. НАВКОЛО ЗАПАНУВАЛА ТИША. ЛИШ МАЛЕНЬКА ПОСТАТЬ, СИДЯЧИ НА ПІДВІКОННІ, ВДИВЛЯЄТЬСЯ У ТЕМІНЬ НОЧІ, А В ЧОРНИХ ОЧЕНЯТАХ МИГОТЯТЬ ІСКОРКИ НАДІЇ.

Важливо
Тільки живи

ЇЇ ІВАНКО САМ ВИРІШИВ, ЩО ПІДЕ ВОЮВАТИ. І ГАЛИНА ЗНАЛА, ЩО НЕМАЄ СЕНСУ ПЕРЕЧИТИ СИНОВІ. ЩЕ ЗМАЛКУ ВПЕРТОГО ХЛОПЦЯ БУЛО ВАЖКО У ЧОМУСЬ ПЕРЕКОНАТИ, ТЕПЕР — І ПОГОТІВ.

Важливо
БАТЬКІВСЬКІ НАДІЇ

НІЖНІ ПРОМЕНІ ВЕСНЯНОГО СОНЕЧКА ГРАЙЛИВО ПЕРЕЛИВАЛИСЯ НА СВІТЛИХ СТІНАХ ЦЕРКВИ, НЕМОВБИ ВКРИВАЮЧИ ЇХ ЛЕГКОЮ ПОЗОЛОТОЮ. УСМІХНЕНИЙ РАНОК, УМИТИЙ ЧИСТИМИ РОСАМИ, ВРОЧИСТО ЗУСТРІЧАВ ЛЮДЕЙ НА ПОРОЗІ ХРАМУ І ЛАСКАВО ЗАПРОШУВАВ У СВЯТКОВО ПРИБРАНЕ ПРИМІЩЕННЯ. ПАРАФІЯНИ ПРОХОДИЛИ І РОЗСІДАЛИСЯ НА ЛАВАХ. СТИХА ГОМОНІЛИ МІЖ СОБОЮ, ОЧІКУЮЧИ НА МОЛОДУ ПАРУ, КОТРА ТОГО ДНЯ МАЛА ВІНЧАТИСЯ.

Важливо
ОЖИНИ З ЛЕМКІВЩИНИ

ВЕСНА ПРОСИЛАСЯ НА СВІТ — І СОФІЯ ВІДЧУВАЛА, ЯК ТРЕПЕТНО Й ТИХО ВІН ОНОВЛЮЄТЬСЯ. ЗАДИВИЛАСЬ У СИНЯВУ НЕБА, ПРИСЛУХАЛАСЯ ДО ЧИСТОГО, ВОЛОГОГО ВЕСНЯНОГО СПОКОЮ. НІ, ВОНА НЕ ПОМИЛИЛАСЯ. ОСЬ ВОНИ — РІДНІ, МИЛІ ЦЯТОЧКИ, ЩО СТАЮТЬ УСЕ БЛИЖЧИМИ І БІЛЬШИМИ. НАРЕШТІ ПОБАЧИЛА ЇХ ЗБЛИЗЬКА, ПОЧУЛА РАДІСНИЙ ПЕРЕГУК. ГУСИ-ГУСЕНЯТА ПОВЕРНУЛИСЯ ДО РІДНОГО КРАЮ! З ОЧЕЙ ВИКОТИЛАСЯ […]

Важливо
А все через гонор

Усе село обговорювало новину: додому перед Великодніми святами після десяти років заробітчанства приїхала Світлана. Не сама — з донечкою. Михайлові цю вістку принесла поштарка, тітка Марія.

Важливо
«БЕРЕЖИ СЕБЕ, СОЛДАТИКУ», — попросив хлопчик у листі. І солдат повернувся живим…

«ДОРОГИЙ СОЛДАТИКУ! МЕНІ 9 РОКІВ. МЕНЕ ЗВАТИ ДЕНИС. РАНІШЕ Я БУВ ВЕСЕЛИМ, УСМІХНЕНИМ ХЛОПЧИКОМ. Я ДУМАВ, ЩО ВІЙНА ДЕСЬ ДАЛЕКО, АЛЕ ДЕКІЛЬКА ДНІВ ТОМУ Я ЗРОЗУМІВ, ЩО ВОНА ЗОВСІМ ПОРУЧ. ПІД ІЛОВАЙСЬКОМ ЗАГИНУВ МІЙ ТРЕНЕР РОМАН ІЛЬЯШЕНКО. Я БУВ НА ПОХОРОНІ, ТАМ БУЛИ ТИСЯЧІ ЛЮДЕЙ. БЕРЕЖИ СЕБЕ, СОЛДАТИКУ. ПАМ’ЯТАЙ, ЩО ВДОМА ТЕБЕ ТЕЖ ЧЕКАЮТЬ. ПОВЕРТАЙСЯ […]

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини