Вільне життя

Категорія: Долі людські

Долі людські
З одної печі, та не однакові калачі

До крамниці увійшов старенький немісцевий дідусь і попросив у молодої продавчині дозволу присісти, дощ перечекати. Покупців не було, і жінка почала розпитувати подорожнього, звідки він і куди добирається.

Долі людські
Брудними руками — в чужу душу

Щовечора дивлюсь новини, і там час від часу «проскакують» сюжети про те, як українці хочуть бути в Євросоюзі, достойно жити. Але я більш ніж упевнена, що цивілізованою Європою ми в кращому разі не будемо ще довгі десятиліття. Поясню чому.

Долі людські
Дорога в один кінець

День хилився до вечора. Брався мороз. Все було сірим і похмурим. Груднева земля без снігу світила чорними кістками дерев, навіюючи людям іще більшу тугу. По серцях і душах розповзалися тривоги, наче віроломні щурі, підточували тіло зсередини — і ради тому не було. Війна страшна завжди, а взимку особливо. Той смертельний холод кістлявої чатує на людину, […]

Долі людські
Подарунок

Сьогодні Даринка прокинулася раненько. У віконці ледь-ледь сіріло. У напівтемній кімнаті стояла тиша. Навіть кіт із чудернацькою назвою Ліліпутик не муркотів своєї улюбленої пісеньки. Напевно, переглядав солодкі котячі сни.

Долі людські
Зустріч

Потяг повз, мов складав іспит на найповільніше подолання відстані між двома пунктами. Пасажири «вбивали час» хто грою в карти, хто розмовами. Я, студентка одного зі столичних вишів, поверталася з перших у своєму житті зимових канікул. Вирішила не гаяти часу даремно, а підготуватися до семінару з історії партії. Цей предмет у ті часи був головним у […]

Долі людські
Або мама, або… сім’я?

У Мирослави з Іваном до двох років спільного життя народилася дівчинка, а через рік жінка завагітніла синочком. Важко було ростити дрібних дітей, бо, крім них, на Миросі ще й господарка трималася, худоба, город. Почали будуватися, тож чоловік їздив на заробітки. Після декретної відпустки Мирослава також влаштувалася на роботу на завод.

Долі людські
Заробітчанка

Віра невимовно раділа кожному новому дню, що наближав весілля її єдиного сина. Тішилася, що скоро зможе повернутися в таку далеку за відстанню, але таку близьку її серцю Україну. Хоча в Італії була вже десять років, мала добру роботу і вірних подруг, але вдома залишилося її найбільше багатство — сім’я.

Долі людські
Люби ближнього незалежно від його віку

Часто ми чуємо настанови, що старшого від себе треба поважати, зі старшим не можна сперечатися, старший — взірець для молодшого. І так, напевно, мало би бути. Але чи завжди є? Не кожній людині в поважному віці притаманні такі цінності, як доброта, милосердя, любов, щирість… Тож, щоб вимагати доброго від молодшого, передусім треба подумати: а що […]

Долі людські
Колготки на вихід у… вічність

Маленька донечка покійної не відходила від домовини. «Тихенько, мама спить, її болить голівка, — просила хористів, котрі співали панахиду, прикладаючи маленький пальчик до вуст. — Як мама встане — будемо співати «Коровай». Дитина думала, що в неньки… день народження, адже кругом багато квітів і горять свічки…

Долі людські
Своїм щастям завдячує Тернополю

За родинними спогадами мешканки обласного центру Лідії Лісничук можна писати роман. Або неприкрашений підручник з історії про те, у яких подекуди нелюдських умовах довелося виживати радянським громадянам. Бо у споминах жінки — мамині перекази про безпощадний Голодомор, лихоліття воєнних років, обшарпані будні їхньої сім’ї у Сибіру, хвилювання, коли вперше приїхала в наше дощенту розбомблене місто.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини