Вільне життя

Категорія: Долі людські

Долі людські
Коли хочеться крикнути — співайте

Читаю «Калину», як маю трохи більше вільного часу. І як жінка не вирве ту сторінку, щоб дати прочитати сусідці якусь плаксиву історію. Тепер ось лежу в лікарні, маю багато вільного часу. Тому й вирішив написати те, про що давно думаю.

Долі людські
Розчесана Христя

Жила колись в одному селі одна причинна. Тиха, мовчазна, закупорена у власному світі наодинці зі своїм горем. Зла людям не чинила. Ходила селом і розчісувала свої пишні сиві коси. Починала чесати їх коло дому й поки доходила до краю села, акуратно заплітала косу. Верталася, розпліталася і знову йшла в інший бік.

Долі людські
Мрія про тата

Усе своє свідоме життя я заздрила дітям, які мали батька. Частенько засинала з мрією, що завтра ми з ним нарешті зустрінемося. Уявляла, як здивуються друзі, коли тато забиратиме мене із садочка. А потім ми підемо в парк на атракціони або у кафе поїсти морозива. 

І не любить, і не відпускає

Наперед знаю, що більшість читачів «Калини» не зрозуміють мене й осудять. Але я не чекаю розуміння — просто розповідаю свою історію, що може стати уроком для інших жінок у тому, як не треба поводити себе з чоловіками.

Забагато неба прихиляли

Прочитала в «Калині» за 1 липня лист старенької жінки «За які гріхи мучуся?» — і подумалось мені, що, мабуть, не одна сім’я тепер підозрює свою матір в авторстві цього допису. Може, багато «турботливих» дітей уже й пиляють задурно своїх матерів за те, що газеті пожалілися.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини