Вільне життя

Категорія: Долі людські

Долі людські
Іванка

— Дивіться, яка у вас гарна донечка: блакитні оченята, акуратний носик, маленькі вушка. Справжня красуня. То нічого, що серденько хворе — операції усе виправлять. Правда, до п’яти років дитина має бути під пильним наглядом медиків, — заспокоювала молоду маму лікарка.

Долі людські
Повернувся у снах

Діти — наша радість і смуток, сподівання і тривоги, надії і розчарування. Коли їх немає поруч — кожна річ нагадує про них і серце тривогою защемить, на мить затамовується подих. А який же стан матері, коли душа розривається навпіл: одна знає, що дитини немає, друга, що живий, що поруч…

Долі людські
«Почали надсилати золото та срібло…»

Тернополянка пані Ольга розповіла мені колоритну життєву історію. Вона трапилася в одному з райцентрів наприкінці 1960-х років, коли при владі були затяті комуністи, а особливо «модною» стала боротьба з так званими подачками з-за кордону. Тих, хто отримував посилки від родичів зі США, Канади та інших капіталістичних країн, змушували відмовлятися від таких подарунків та ще й […]

Долі людські
Щасливий перстень

Мама кашляла всю ніч. А Галя всю ніч не зімкнула очей: де взяти гроші на ліки? Всі заощадження витрачені, позичила вже у всіх, у кого могла. Вчора фельдшерка сказала, що не варто викидати гроші на вітер, на похорон треба збирати… Галя ж не могла не рятувати маму, билася, як риба об лід. «Не поможе, — […]

Долі людські
Сни з ароматом ванілі

Микола мив посуд. Три дні терпів, але вже ні чашки, ні тарілки чистої. Тож прийшовши з роботи, навіть не переодягався. Начепив фартух і взявся до роботи. Ще б якогось борщу зварити, бо вже забув, який він на смак…

Долі людські
Роль найкращої подруги

Не раз читаючи у «Калині» розповіді про жіночу дружбу, всміхалася і думала: «Слава Богу, у мене також є найближча та найрідніша подруга, яка завжди допоможе та підтримає». Але, як виявилося, багато років я жила в ілюзії і видавала бажане за дійсне.

Долі людські
Коли хочеться крикнути — співайте

Читаю «Калину», як маю трохи більше вільного часу. І як жінка не вирве ту сторінку, щоб дати прочитати сусідці якусь плаксиву історію. Тепер ось лежу в лікарні, маю багато вільного часу. Тому й вирішив написати те, про що давно думаю.

Долі людські
Розчесана Христя

Жила колись в одному селі одна причинна. Тиха, мовчазна, закупорена у власному світі наодинці зі своїм горем. Зла людям не чинила. Ходила селом і розчісувала свої пишні сиві коси. Починала чесати їх коло дому й поки доходила до краю села, акуратно заплітала косу. Верталася, розпліталася і знову йшла в інший бік.

46001
м.Тернопіль
вул.Гетьмана Сагайдачного,9,
+38 0352 235 461
Email: webmaster@vilne.org.ua

Підписка на новини