Усе своє свідоме життя я заздрила дітям, які мали батька. Частенько засинала з мрією, що завтра ми з ним нарешті зустрінемося. Уявляла, як здивуються друзі, коли тато забиратиме мене із садочка. А потім ми підемо в парк на атракціони або у кафе поїсти морозива.
Наперед знаю, що більшість читачів «Калини» не зрозуміють мене й осудять. Але я не чекаю розуміння — просто розповідаю свою історію, що може стати уроком для інших жінок у тому, як не треба поводити себе з чоловіками.
Прочитала в «Калині» за 1 липня лист старенької жінки «За які гріхи мучуся?» — і подумалось мені, що, мабуть, не одна сім’я тепер підозрює свою матір в авторстві цього допису. Може, багато «турботливих» дітей уже й пиляють задурно своїх матерів за те, що газеті пожалілися.
Дорога «Калино», так тяжко мені на душі, а поділитися немає з ким, та й соромно. Хіба розкажу про своє горе тобі у листі.
