ПРОРОЧЕ. «Ліна Костенко — видатна українська письменниця, лауреатка премій Національної імені Тараса Шевченка, фундації Антоновичів, Франческо Петрарки, Олени Теліги — безпомилково визначила: «У кожної влади в генах — знищити журналіста, придушити письменника, перехапати всіх, хто бачить її наскрізь». Нинішня влада, схоже, теж успадкувала від своїх попередників сумнозвісні сталінські рефлекси — або приручити, або знищити», — […]
У 2012 році нотаріус видав мені свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно. Але за вказаний дохід я не платив податку. Нотаріус мені про таке не говорив, будь-яких повідомлень з цього приводу я не отримував. Чи треба тепер сплачувати податок за успадкування в 2012 році згаданої нерухомості?
Географ-мандрівник Його вивезли з України, коли йому було лише п’ятнадцять. І 28 із 47 років свого життя Тарас Шевченко провів за її межами. Саме провів, бо жити він починав тільки тоді, коли вдавалося, щонайбільше, на рік-два повернутися на Батьківщину. Утім, якщо тіло й було заручником чужої землі, то вільна душа завжди линула до рідних просторів […]
Справляв сусід торік вісілє, то до сих пір гроші знайомим віддає. Тих позик у него, як колись у мого Тузіка блох було. Там дві тисячі, там п’ять, а там десіть наскубав. Теперка навіть папіроса не має за що купити — копійки в хаті нема. За світло-газ якось заплатив тої зими. Вже весна сі кінчає, а […]
МОЛОДУ МАЙСТРИНЮ З ТЕРЕБОВЛІ ОЛЬГУ СОРОЖКЕВИЧ РУКОДІЛЛЯ ЗАХОПЛЮВАЛО ЧИ НЕ З ДИТИНСТВА. ДІВЧИНА ВИГОТОВЛЯЛА ВИРОБИ З БІСЕРУ, ВИШИВАЛА, ПЛЕЛА ГАЧКОМ. ЯКОСЬ ПОДРУГА НАДИХНУЛА ЇЇ ДО НОВИХ ПОШУКІВ У ТВОРЧОСТІ, ЗАПРОПОНУВАВШИ СТВОРИТИ ПРИКРАСИ. ХТО Б ПОДУМАВ, ЩО РУКОДІЛЬНИЦІ ЦЯ ПРАЦЯ ТАК ПРИПАДЕ ДО ДУШІ Й СТАНЕ ЇЇ УЛЮБЛЕНИМ ЗАНЯТТЯМ У ВІЛЬНИЙ ЧАС.
Драмтеатр 20 травня завітайте на перегляд вистави К. Крьоца «Рятуйте, мене женять!» (мала сцена). 24 травня вашій увазі комедія Р. Куні «Медовий місяць на всі сто», а 25 травня — музична комедія «Кохання січового стрільця» (лібрето Я. Барнича). Поч. о 19.00.
МИНУЛО ДЕСЯТЬ РОКІВ, ЯК ВІДІЙШОВ У ЗАСВІТИ НАРОДНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ АНАТОЛІЙ ГОРЧИНСЬКИЙ. ВСЕУКРАЇНСЬКУ СЛАВУ ПРИНЕСЛИ ЙОМУ ЙОГО ПІСНІ, КІЛЬКА З НИХ НАВІТЬ УВІЙШЛИ ДО СТА НАЙКРАЩИХ ПІСЕНЬ ДВАДЦЯТОГО СТОЛІТТЯ. МОЖЕ, МЕНШЕ ЗНАЛИ ЙОГО ЯК ТЕАТРАЛЬНОГО РЕЖИСЕРА, АЛЕ ВІН НАЗАГАЛ УСПІШНО ПРАЦЮВАВ І В ЦІЙ СФЕРІ. ЗОКРЕМА, 19 РОКІВ ВІДДАВ ТЕРНОПІЛЬСЬКОМУ, ТОДІ ЩЕ МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНОМУ, ТЕАТРУ ІМЕНІ […]
«ВІДХОДЯТЬ ОСТАННІ. ЯК ЖУРАВЛІ У ВИРІЙ, ВІДЛІТАЮТЬ У ВІЧНІСТЬ ТІ, КОТРІ ЖИТТЯ СВОЄ ВІДДАВАЛИ У БОРОТЬБІ ЗА СВОБОДУ РІДНОГО КРАЮ, ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ», — ПИСАВ У БЕРЕЗНІ 2003 РОКУ НА СМЕРТЬ СЛАВИ СТЕЦЬКО ТЕРНОПОЛЯНИН ОКСЕНТІЙ КАМЕНЮК. І ОСЬ ЧЕРЕЗ МАЙЖЕ ПІВТОРА ДЕСЯТКА ЛІТ, ЩО МИНУЛИ З ТОГО ЧАСУ, ЦІ СЛОВА МОЖНА СКАЗАТИ І ПРО КОНЧИНУ […]
ЯКЩО ВАМ НЕВІДОМЕ ІМ’Я ЯРОСЛАВА ПАВУЛЯКА, ТО ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ЙОГО ТВОРЧІСТЮ НЕ ВАРТО ВІДКЛАДАТИ У ДОВГУ ШУХЛЯДУ. ЦЕ НЕОРДИНАРНИЙ І НАДЗВИЧАЙНО ТАЛАНОВИТИЙ ПОЕТ, КОТРИЙ У МАЙСТЕРНОСТІ ФОРМИ Й ЗМІСТУ СЯГНУВ ТАК ГЛИБОКО, ЩО ПОЕЗІЇ ЙОГО — ЯК САД БОЖЕСТВЕННИХ ПІСЕНЬ ІЗ ЗАПЛУТАНИМИ СТЕЖКАМИ, МЕТАФОРАМИ-ОБРАЗАМИ, І КОЖЕН ВДУМЛИВИЙ ПОДОРОЖНІЙ ЗНАЙДЕ СВОЄ. АЛЕ НИНІ НЕ ПРО ЗНАДОБИ […]
