Цю новину приніс телевізор: Господарський суд Києва стягує із художника Івана Марчука 5,5 мільйона гривень за оренду землі під музей. Перша реакція — подив. Яка оренда? Музею нема і не буде на тому місці, де планувалось. Тож навіщо Іванові Степановичу орендувати той клаптик дорогущої київської землі? Намагаюся знайти відповідь в інтернеті, але різні інформаційні джерела...
Із гуру (патріархом, аксакалом) українського сатиричного письменницького цеху, нашим земляком Євгеном Дударем ми час від часу передзвонюємось. Йому цікаво почути, що нового у рідному краї, як справи в редакції нашої газети, яку він здавна любить. Я ж просто втішаюся, що можу отак запросто йому зателефонувати, розпитати про життя-буття та й почути оте щире, суто дударівське:...
Той, хто має почуття відповідальності за написане, розуміє, як непросто писати про людину, яка стоїть на сто сходинок вище автора. Отже, писатиму не про вченого у галузі мистецтвознавства та фольклористики, педагога, доктора мистецтвознавства, професора, члена Національної спілки композиторів України, культурно-громадського діяча Олега Смоляка, а про Людину, з якою познайомився недавно, майже випадково. А подружила нас...
Наприкінці 90-х років минулого сторіччя довелось мені працювати у молодіжній газеті «Ровесник». Для мене це був час особливих відкриттів, адже була не тутешня, а із Шевченківського краю. Повсякчасні зустрічі з новими людьми розширювали мої світоглядні та пізнавальні обрії про новий для мене край — Тернопілля.
Мого відкрите вольове обличчя із золотою сережкою-тризубом у вусі — знахідка для скульптора чи художника, котрі творять образи воїна-захисника рідної землі. Його доля могла б зацікавити письменника чи сценариста: самодостатній чоловік, який успішно бізнесував, і світа побачив, у якого закохувались жінки та який жив у своє задоволення, в один момент кидає все і йде на...
Cиво-чорне небо зливалося із землею, барикади мішків з піском слугували сучасною фортецею. Він стояв на даху будівлі трансформаторної підстанції і вдивлявся в далечінь, ретельно прислухаючись до найменших звуків. Спокою не давало погане передчуття: зараз щось відбуватиметься… Із-за небокраю, звідки зазвичай виходить сонце, сповіщаючи про новий день, повільно їхали два важкі автомобілі з вимкненими фарами, шум...
Що більше спілкуюся з учасниками бойових дій на сході України, то більше переконуюся, які це справді пасіонарні люди. Зовні ніби й нічим не відрізняються від інших, а в годину біди — не власної, а загальнонародної — кидають усе (сім’ю, дім, роботу) і йдуть захищати Вітчизну. Хтось тікає від повісток, ховається по закордонах, аби тільки оминула...
Тернопільські шанувальники мистецтва нарешті отримали можливість відвідати виставку. Прикметно, що про це потурбувався художній музей і гастропаб «NATURA». У закладі громадського харчування за цей рік відкрили вже третю виставку місцевих художників. Ресторатор Володимир Харкавий мовить, що відвідувачі на експозицію полотен реагують досить позитивно, негативних відгуків не було. Це додало ентузіазму та енергії й надалі творити...
У неділю Всіх святих архієпископ Тернопільський і Кременецький Православної церкви України, член Священного синоду ПЦУ Нестор вручив орден Святого архістратига Михаїла священнику Свято-Троїцького духовного центру в Тернополі митрофорному протоієрею о. Богданові Заяцю — «за заслуги перед Помісною Українською православною церквою та побожним народом». Для мене це привід розповісти про цього непересічного священнослужителя, оскільки знайома з...
Знайомство з цією книжкою має свою передісторію. Був квітень 2014-го. На Театральному майдані Тернополя відбувалася зустріч із тодішнім кандидатом у президенти Петром Порошенком. Підтримати його приїхали Дмитро Павличко та Марія Матіос. Знаючи про це, я прихопила із собою їхні книжки: а раптом вдасться отримати автограф? Попри велелюддя пройшла майже до самої сцени. За якийсь час...
