Причини живучості антиукраїнських міфів — надто розмаїті. Серед них і суб’єктивний характер людської свідомості, й животрепетність і складність міжлюдських та міжетнічних стосунків, і природна ентропія історичної інформації, на яку в додаток накладається фальсифікаційний умисел, і ретельне маскування міфотворців, і заходи влади щодо мімікрії міфів.

П’ять банків із чотирнадцяти, в які введена тимчасова адміністрація, невдовзі можуть ліквідувати.

Це — «Арма», «Дністер», БРР, «БІГ Енергія» і «Трансбанк». Лише такої фінансової установи як «Арма» немає в нашій області. Решта банків представлена відділеннями, куди мешканці Тернопілля несли гроші на депозити і брали там кредити.

Ще не встигли охолонути гарячі баталії регіоналів за підвищення соціальних стандартів з демонстративним блокуванням трибуни у Верховній Раді, щоб всі побачили, наскільки палка їхня любов до електорату перед виборами, як інфекцією популістської любові до українців захворіло багато політичних сил, зорієнтованих на вибори.

У нас у Скалаті Підволочиського району споконвіків була автобусна станція. Приємно — прийшов, купив квиток, отримав потрібну довідку, знаєш, на що чекаєш і чи дочекаєшся… Нині станції нема. Старенькі люди, бува, питають одне в одного: коли приїде автобус, чи приїде, чи не запізнюється? А відповісти нікому, бо станція не працює.

Різні «писаки-спецфахівці» обливають брудом молодого політика Арсенія Яценюка й звинувачують його в усіх гріхах. До виборів ще далеко, але ж чому ті «горе-писаки» з різних областей так в’їдливо взялися критикувати А. Яценюка? Ті підкуплені «вболівальники» за долю України починають уже витісняти конкурентів В. Януковича. А він спить і мріє, щоб народ повірив його балачкам-обіцянкам, які щодень ллються з теле- і радіоефіру.

Автостанція в п’ятницю нагадує гамірний мурашник. Усі кудись їдуть, поспішають. Голос із гучномовця повідомляє про час посадки та відправлення автобусів. І ще одна важлива інформація: квитки потрібно купувати лише в касах автостанції. Та як не дивно, черги в касу нема.

Через село Стара Ягільниця, де я колись жила, протікає невелика річка. Початок вона бере в сусідній Черкавщині, тому й називається Черкаська. Річка пливе, як у пісні, яром-долиною. Коли тільки організували колгосп у селі, то зробили став — так закомандував голова.

Хочемо, щоб у нашому селі Урманю Бережанського району, на вулиці Миру (ми її ще називаємо по-своєму — Потік) знову запрацювало проводове радіомовлення. Воно в нас часто, як-то кажуть, барахлило, але як зателефонуємо в Бережани — відразу приїдуть і полагодять. А перед святом Петра електрики обрізали гілляки, і від того часу радіо мовчить.

Колись, як ще відділяла нас від світу «залізна завіса», поїхати за кордон хоч би в котрусь із країн «соціалістичної співдружності» було проблематично. Дуже багато людей чи то через «пляму» в біографії (наприклад, дід не на тім боці воював), чи ще з якихось причин визнавалися «невиїзними». А нині все просто й легко. Ідеш собі вулицею та читаєш оголошення на слупах. Надибуєш фірму, яка роботу за кордоном пропонує та всі клопоти, пов’язані з виїздом, бере на себе, і вдаєшся до її послуг.

У Великобірківському будинку творчості школяра, що в Тернопільському районі, понад 40 літ працюють туристсько-краєзнавчі гуртки. Дванадцять років поспіль їхні вихованці стають переможцями обласних змагань, учасниками, призерами й чемпіонами всеукраїнських, причому як учнівських, так і дорослих. Цьогоріч уперше великобірківська команда посіла в обласних змаганнях не перше, а друге місце.

Алла Кулішевська — студентка Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, майбутня акторка. Більшість часу займає навчання, а у вільні години дівчина створює квіткові композиції, підсвічники, шкатулки.

Щоранку, крім вихідних, у дитячий садок «Сонечко», що в Киданцях на Збаражчині, поспішають його вихованці. Завідуюча Орися Ярославівна Старицька називає їх «наші «сонечка». Довелося й мені побувати в садочку, бо його відвідує моя внучка Марічка. І тепер я не можу не поділитися враженнями і не написати про людей, які своєю працею творять добро і приносять радість іншим.