Мусульманські могили на землях Роксолани | Друк |
Четвер, 31 жовтня 2013 10:56

Довга і коротка пам’ять про предків

Уже кілька років поспіль у село Гутисько, що на Бережанщині, приїжджають делегації з Туреччини. Ні, не думайте, що їх вабить інвестиційний клімат, як тепер модно говорити. Тут захоронені турецькі воїни, котрі загинули в роки Першої світової війни. Про те, що в українській землі знайшли спочинок австрійці, німці, поляки, євреї відомо чи не кожному, а от щоб у Галичині та й мусульманські могили — не кожен про це знає.

З історії відомо, що у цих краях із серпня 1916-го по серпень 1917 року турецькі військові частини воювали на боці Австро-Угорської імперії проти царської Росії. Стамбул скерував тоді на Галичину 40-тисячний корпус під командуванням генерала Севата Чобанлі. Турецькі підрозділи розташувались уздовж річки Золота Липа на південний захід від Бережан. До з’єднання входило два артилерійські, шість піхотних полків, два ескадрони кавалерії, а також два кулеметні, саперний і зв’язковий підрозділи.

До речі, фронтовими сусідами турецьких легіонерів були українські січові стрільці. Вони тримали оборону неподалік Бережан. В окопах між представниками двох народів, які не одне століття ворогували, зав’язалися напрочуд теплі приятельські стосунки. Зі спогадів учасників тих подій відомо, що турецьке військо було дуже хоробрим, а його старшини — культурними європейцями.

Турецький цвинтар у Гутиську; турецький цвинтар у селі Лопушня на Івано-Франківщині.

У тих військових круговертях на Галичині полягло кілька тисяч мусульман. Чимало поранених у боях померли в госпіталях Львова, Кракова, Відня. Не лише в Гутиську є такі масові захоронення турків, а й у Мечищеві, а також у Рогатині, Пукові, Верхній Липеці, Лопушні, Путятинцях Івано-Франківської області. У Гутиську кладовище — особливе. Тут поховані офіцери. Є й могила турецького генерала.

Ще до 1939 року турецькі кладовища доглядали й шанували. А потім на ці землі прийшла друга війна, з’явилась нова влада й нові могили. За багато десятиліть турецькі поховання вкрила висока трава й каміння, виросли височенні дерева й густі чагарники. Від могил залишилися лише невеликі надгробки. Але людська пам’ять міцніша за крицю. «У Гутиську від Тернопільського національного педагогічного університету діє біологічний стаціонар, — розповідає місцева жителька Надія Троян.

Софія ЛІНЧЕВСЬКА.

Фото Василя БУРМИ.

На фото: турецький цвинтар у Гутиську; турецький цвинтар у селі Лопушня на Івано-Франківщині.


Читайте повний текст публікації в електронній або паперовій версії газети.

Бажаєте читати електронну версію?

Зареєструйтеся на сайті та здійсніть оплату Вашого замовлення (детальніше)
Якщо Ви вже є передплатником електронної газети, увійдіть на сайт і читайте газету

«Вільне життя плюс», №87 (15511) від 30.10.2013 р.


Loading...
 

Додати коментар

Коментарі з нецензурною лексикою та неетичними висловлюваннями, без тексту (з одними лише смайликами) чи з рекламними повідомленнями будуть видалені!


Захисний код
Оновити

ПОШУК ПО САЙТУ

ВХІД / РЕЄСТРАЦІЯ

(Реєстрація тільки для передплатників електронної газети. Детальніше)

ДЛЯ КОЛЕКЦІОНЕРІВ

Нумізматичний форум RAND

«ДОМАШНЯ ГАЗЕТА» №50

Online журнал «Про Тернопіль» proternopil.te.ua

Головне управління Міндоходів у Тернопільській області

Планета взаємодопомоги

ж. «ТЕРНОПІЛЬ»

ПОГОДА


Погода в Україні
«Вільне життя плюс», 2009-2014.