На черговому Шустер-шоу кандидат у президенти Віктор Янукович на запитання «Якою бачите Україну — багатонаціональною, інтернаціональною, з багатьма мовами чи з однією державною?» (Вадим Карасьов) зробив розумний вигляд і... майже відкрив Америку: «Украина — многонациональное государство». А Росія? А Америка? А Франція? А Німеччина? А Ізраїль? А Австралія? А країни Скандинавії? Але там усюди одна державна мова — і крапка! А чого варті оті біг-борди з перефразованим із «Україна для українців!» в регіональне «Україна для людей!» А всі інші держави для кого?

Чи, може, регіонали загубили ключове слово «своїх» (людей)? Це ми вже пережили, коли «дони» дерибанили і на Тернопіллі успішні підприємства за прем’єрства Януковича...

Цього разу «проффесор» видав дуже трагічну історію про учня «рускоязичного»: «Прийшов із школи і заплакав, бо не розуміє української мови». Щоб додати трагічності надуманій, неіснуючій «мовній проблемі», «проффесор» зауважив, що так само плакали діти на заході України, коли їх насильно заставляли вивчати «государственный язык»...

Нахабна брехня! Вже в другому класі я із задоволенням читав казки О. Пушкіна в оригіналі. Можна згадати і таке: молоді хлопці за півроку служби в Радянській Армії, отримавши відпустку, «ШТОкалі» і «КАКалі». Не було жодної проблеми! Та її і немає в природі, бо в компанії українці говорять українською, а росіяни poсійською по-донецьки чи по-«адескі» — і прекрасно всі розуміють одне одного. Саме тому, що мови близькі, багато росіян не поспішали вивчити українську, бо не було потреби такої. Дивно, чому оте російськомовне дитинча не плакало, приходячи з англійського, німецького чи французького уроку?

Два роки тому я відпочивав на Уралі. Край інтернаціональний, і досі там не було наших ворогів, але політика Кремля та небіжчика Алексія, спрямована на культивування ненависті до українців, спрацювала. Таке враження, ніби ми силою захопили Крим і тепер його треба силою повернути. Вороги за межами України — це природно, але чому наш народ спокійно спостерігає і годує внутрішніх, знахабнілих ворогів українського народу?

Чому відповідні органи дозволяють розпалювати міжнаціональну ворожнечу, провокувати неіснуючі проблеми і паскудити нашу історію? Чому претендент на булаву гетьмана України нехтує державною мовою, яку поганенько, але знає? Нехай би чужаки дозволили собі щось подібне зробити в тому ж Ізраїлі... У 20-их роках були випадки, коли російських шовіністів висилали з України, і, здається мені, це було би дуже гуманно й сьогодні, адже їм так важко в Україні і так близько «любимый русский» — і «никаких проблем»...