Дорогі мешканці Східної Галичини! Я віддав цьому дивовижному краєві понад 30 років. Люблю цю землю і людей. Села і містечка знаю краще, ніж свої рідні, волинські. І не можу збагнути, чому, коли йдеться про високовартісне, доленосне — робимо ми іноді непоправні помилки. Маю на увазі вибори. Голосуємо то за Кравчука, то за кадебіста Марчука, а нині — за Януковича (10%). Хіба не бажаєте жити в незалежній державі? Можете відмовитися від рідної мови і калякати москвинською, як це робить ваш обранець?

Януковичу я не дивуюсь: він не українець, виріс у москвинському середовищі, людина з не зовсім привабливим минулим. Незважаючи на це, він влаштовує олігархів. І ви, наївні, вірите в те, що житимете краще вже завтра? Не буде цього, бо не поділяться багаті з бідними.

А може, прагнете перейти з греко-католиків у православні Московського патріархату? Гай-гай! За кілька срібняків жертвувати найдорожчим для себе, своїх дітей, онуків — українством! Таке мені не вкладається в голові. Невже вірите просторікуванням шуфричів, азарових, германів, лавриновичів, головатих, колісниченків, мірошниченків, стоянів, чечетових і подібних до них?

Немала вина в тому, до чого ми прийшли, Президента Ющенка. Тому 17 січня український народ сказав гарантові «ні!» Тож чи не краще було, думаю собі, залишитись у тандемі з Юлею і, таким чином, не дати їй можливості перейти із західного політичного вектора на північно-східний, якщо цього вона, раптом, захотіла б? Усе-таки помаранчеві. Навіть обмінятись посадами, подібно до того, як це зробив Путін. Що чи хто примусив Ющенка поливати Юлю брудом? Розумію, що не все в політиці є прозорим, тим паче в українській.

Якщо дивитись на це стороннім поглядом, не вникаючи в глиб політичної «кухні», то й тоді помітні невиважені кроки Президента. Він видав на-гора багато обіцянок, які не були реалізовані. Ющенко так і не зумів (чи не спромігся) втілити в життя обіцяне: «Це справа моєї честі», коли мова йшла про Гонгадзе.

Чому всі до одного його помаранчеві соратники, грубо кажучи, «злиняли» від нього? Мабуть, причину треба Ющенкові шукати в собі. Віктор Андрійович — романтик: то він на Говерлі (десятки разів), то в себе на пасіці, то на дачі... А скільки бюрократів на Банковій розплодив! Як і Кучма, доволі налітався по світах. А результат?..

Але ось і позитиви: визнання Голодомору геноцидом, відбудова Батурина, ще дещо вартісне. Та, на мій розсуд, потрібно було починати з мови: від садочка до вишів й усіх державних установ. Тому-то не дивно, що Ющенкові невістка й син послуговуються москвинською, і половина Києва (якщо не більше) — також. І що ще прикро: гарант по шию загруз, як мені видається, в донецькому олігархічному грошовому териконі. Щоби схилити його на свій бік?

У блоці Юлії Тимошенко є цілий ряд українських патріотів. Отож, закликаю повірити їхній щирості. Думаймо, українці, як нам жити далі.