«Якби колись була така дорога, то комусь би за це голову скрутили», — так характеризує директор ПАП «Перемога» Володимир Нацюк шмат шляху, який пролягає в Довжанці Тернопільського району. Йдеться не тільки про естетику чи, у цьому разі, про її відсутність, а й про «незручності», яких дорога завдає сільському господарству. Саме так: машини, котрі везуть зерно, розхитуються на ямах так сильно, що вантаж висипається на землю...

У попередні роки Володимир Нацюк завжди власними силами засипав дрібним каменем ями. Цього року вирішив піти на принцип — набридло виконувати чиїсь обов’язки. «Ця дорога — на державній совісті», — пояснює пан Володимир. Щомісяця господарство сплачує до 24 тисяч гривень податків. Близько 15 тисяч із них ідуть до пенсійного фонду, прибутковий податок становить близько чотирьох тисяч.

Так само до державної скарбниці долучаються й інші господарства. Можливо, тому, коли пан Володимир звернувся до інших бізнесменів, які теж користуються цією дорогою, вони відмовилися спільними силами відремонтувати дорогу. Навіщо платити двічі?..

Скільки не звертався В. Нацюк до різних інстанцій, відповідальних за стан доріг, жодне звернення нічого не дало. «Вислуховують мене, роблять нотатки, але нічого не змінюється», — засмучується директор господарства.

І не тільки нотатки, а й накази справді пишуть у службі автомобільних доріг області. «Про проблему в Довжанці ми знаємо, — розказує заступник начальника служби автомобільних доріг області Петро Вільчинський. — Надіслали підвідомчій організації розпорядження, але грошей на ремонт не дали, бо ми їх не маємо». За останніх два місяці дорожники назбирали особливо багато актів — на 12 мільйонів гривень. Відомо, що 14 мільйонів транспортного податку обласна рада вирішила віддати на ремонт комунальних доріг замість того, щоби розподілити їх на комунальні й на шляхи місцевого користування. Таке рішення обласної влади суперечить закону, але нічого з тим не вдієш, вважає П. Вільчинський. Цих 14 мільйонів — 10 процентів річного фінансування дорожників. Їх вистачає, щоби, скажімо, два місяці взимку без проблем боротися з ожеледицею. «Для міст, звичайно, добре, що їхні дороги ремонтують, — каже пан Петро. — Але люди в основному їздять дорогами загального користування». Одне слово, хотіли зробити як краще, але не для всіх це «краще» вийшло на добре.

Додали роботи й дощі. Стихія порозмивала все, що могла. Петро Вільчинський перераховує, скільки дорожніх зв’язок потребують латання після руйнівної води. Найбільше постраждали Бережанський, Борщівський, Зборівський райони. І ще заступник начальника додає: що не вкрали, то розмило.

Нічого втішного обіцяти Володимиру Нацюку не беруться. Схоже, ніхто не буде проти його ініціативи знов засипати ями своїми силами...