Привіт, мої маленькі друзі! Поспішаю привітати вас зі святом — Днем знань. І не треба іронічних посмішок! Можете не вірити, але через кілька років, щойно ви станете дорослими, малинова мелодія шкільного дзвоника відлунюватиме у ваших серцях солодкими спогадами. І першовересневого дня ноги ніби самі йтимуть стежиною, що веде до рідної школи…

Ця чарівна дівчинка — Катруся Гуля, котрій рочок і два місяці. Мешкає вона в Тернополі, але дуже любить подорожувати, пізнавати неньку Україну. Вже побувала в Карпатах.

Уже кілька років поспіль учасники літературно-творчого гуртка «Словограй», який діє при Голгочанській школі на Підгаєччині, завдяки тісній співпраці з районним відділом у справах сім’ї, молоді і спорту відпочивають у таборі «Лісовий», що в Бучацькому районі. Цей оздоровчий комплекс розташований за селом Скоморохи у лісовій тиші.

Я закінчила 1-Б клас Борщівської ЗОШ №1. Тепер живу в селі з бабусею і дідусем. Тут дуже гарно і цікаво. У нас є справжній сільський зоопарк: корова Зуля, коза Берізка із козеням Зірочокю, кіт Мурчик, собачка Муся, а ще — індичка і курчата.

Шановний Веселий Ослінчику! Давно ми не спілкувалися з тобою, бо канікули забирають багато часу не тільки на мандрівки й екскурсії, а й на роботу в полі — допомагаємо батькам в усьому. А недавно відпочивали в оздоровчому таборі «Лісовий» і хочемо поділитися з читачами нашої улюбленої газети враженнями від цього казкового куточка.

Одного разу летіла по небу хмаринка. Засвітило сонечко і подув сильний-сильний вітер. Хмаринка почала перекидатися.

А тим часом летіла на мітлі відьма. Хмаринка зачепила її. Зла чарівниця розсердилася і зачарувала хмаринку.

Коли посланці від мене, Веселого Ослінчика, виїжджали з Тернополя, щоб вручити заохочувальні призи учасникам фотоконкурсу, котрі живуть у Куропатниках на Бережанщині, то й не сподівалися, що побувають і в сусідньому, Козівському районі. Але розповім про все за порядком.

Мені важко уявити своє життя без чотирилапих друзів. Вони мене веселять, розраджують, вірно мені служать. Три кицьки і три собачки роблять моє життя казкою, в якій добро завжди перемагає зло. Кеся, Кузя, Нюся, Ніка, Бімбо і Циган — мої друзі, які ніколи не залишать мене в біді.

Привіт! Мене звати Іванком. Мені 10 років. Хочу розповісти про домашніх улюбленців. Це собачки. Їх звати Оскар і Топа. Я їх дуже люблю. Вони завжди зі мною, коли я влітку пасу корову чи йду гратися з друзями.

До Вероніки і Валери Явних у Дарахів, що на Теребовлянщині, мої посланці завітали вранці. Діти щойно прокинулися і спочатку не могли зрозуміти, чого від них хочуть чужі дяді й тьоті. А потім трохи розговорилися, розповіли про своїх чотирилапих друзів — котиків і песиків.