День перший
Що кому спадає вам на думку, коли лунає слово «весілля»? Діти, мабуть, думають про сукню нареченої, кульки, солодощі й танці. У молодят різне в головах — від переляку до ейфорії.
А от батьки подумки підраховують кількість грошей, які витратять.
Весілля, можна сказати, то одна велика приємна проблема. Особливо з нинішніми цінами.
Тож коли моя найкраща подруга сказала, що виходить заміж і показала гарнесенький перстень на безіменному пальці, я зрозуміла, що цього року море мені не світить — весь вільний час піде на допомогу в підготовці і власне церемонію. Ми одразу ж сіли обговорювати фасони весільних суконь, «колір» весілля і безліч інших нюансів…
День п’ятий
Нарешті ми з подругою вибралися шукати весільну сукню. Спочатку пішли у відомі весільні салони. Асортимент вразив, але й ціни не менше. Коли нам озвучили ціну кількох цікавих для нареченої фасонів, ми швиденько «підібрали щелепи», подякували і пішли. Ні, 20 тисяч гривень за шматок тканини зі стразами — це занадто.
Минув місяць
Дорогі наречені, не засмучуйтеся, коли довго не можете знайти «цю, єдину» сукню. Ми з товаришкою її таки знайшли десь через кілька місяців в непомітному салоні на «БАМі» за «пристойною» ціною і відповідною якістю. Хоча був варіант пошити на замовлення. Одній нашій знайомій за це довелося заплатити чотири тисячі гривень.
Минув місяць і 3 дні
Обираємо «колір» весілля, шукаємо запрошення, бутоньєрки та бонбоньєрки для гостей (до речі, коли будете організовувати весілля, то знатимете різницю кольору «шампанське» і «слонова кістка», різницю між фасонами «рибкою» та силуетом «А» і, нарешті, різницю між бутоньєрками та бонбоньєрками…).
Минуло два місяці
Все ще обираємо «колір» весілля… Думаємо, що маємо ще дуже багато часу…
Минуло три місяці
«Колір» весілля вибрано! Можна тепер братися за сукні для дружок. Наша наречена купила дружкам сукні за власні кошти. Тепер треба знайти ресторан. І не факт, що буде вільна дата, оскільки не лише моя подруга зібралась заміж саме такого-то числа. З ресторанами потрібно домовлятися наперед. За рік. І не соромтесь питати все, що вас цікавить. Адже потім ця «сором’язливість» може влетіти вам у копієчку через неочікувані «сюрпризи».
А, і ще — при підготовці до весілля ви свідомо чи несвідомо маєте згадати всіх, кого знаєте і не знаєте.
Ми шукали знайомих через знайомих, які займаються чимось, що допомогло б на весіллі. Так ми з допомогою батьків, друзів маємо оригінальні бонбоньєрки, добре морозиво для гостей і ще багато іншого…За два місяці до весілля
Наречений і наречена на свої дні народження просять дарувати щось додому: рушники, посуд, фен, лампи, покривала, постільна білизна… Це доволі добрий спосіб зекономити. Адже вони точно знають, що отримають те, що їм потрібно, а ви — що це буде корисний подарунок. Якщо для когось речі надто дорогі, щоб купувати одному, то можна згуртуватись і купити спільний коштовний подарунок.
Місяць до весілля
Виконуємо всю марудну роботу. Треба поєднати шпильки з букетиками, зробити іменні картки, карту розташування гостей за столом (аби всім було цікаво, молодь, батьки і «далека родина» сідають за різними столами), обрати бутоньєрки для дружбів, дружок та старост…
Два тижні до весілля
Процес підготовки відбувається уже вдвічі швидше. Добре, що про «дівич-вечір» ми мали розум подумати заздалегідь, адже він у нас — через тиждень. Старша дружка в дикому поспіху летить записуватися на зачіску, макіяж, манікюр — авжеж, і їй треба «бронюватися» наперед. А тут я зрозуміла, що ті туфлі, які планувала взути на весілля, мені вже не подобаються. Шукаю нові. Не підходять серед тих, що є під руками. Тож іду в магазин. Побачила — сподобалися — приміряла. Коли дізналася ціну, подумала, що мої старі — набагато кращі, і насправді не так вже мені й хочеться тих нових туфель…
Тиждень до весілля
Аж не віриться! Ще сім днів — і мої друзі одружаться! Так, стоп. Це все дуже класно, але зараз треба думати про роботу, бо її ще дуже й дуже багато. Отож ми з товаришкою занотовуємо справи, які ще залишилися незавершеними, а з молодшою дружкою розподіляємо об’єм роботи. Уже поміж тим по-дівоцьки тішимось і радіємо, що скоро весілля…
День до весілля
Додому я приходжу тільки для того, щоб тут переночувати. Решта часу бігаю по справах або ж проводжу його в нареченої. За нині ми, дружки, встигли: 1)прикрасити 22 пляшки шампанського у «колір» весілля, 2)зробити банти на машини, 3) доробити квіти на браму (до речі, в нашої нареченої була особлива брама, дизайн якої вона придумала сама. Браму зробили з паперових квітів, які і дружки, і наречена робили власними рученьками протягом двох тижнів). Так, що ще… 4)допомогти нареченій помити волосся, адже воно у неї майже, як у Рапунцель, 5)посортувати усі необхідні речі «під під’їзд», до церкви, на фотосесію, до ресторану…
День весілля
Напередодні вночі мені треба було хоч трішки виспатися. І це я зрозуміла тільки в розпал танців у день весілля. «Легко» було прийти о п’ятій ранку на зачіску (хоч ви не забудьте необхідні прикраси для зачіски, бо я свої таки забула). Потім побігла на макіяж, і от я, «готова» дружка, о дев’ятій ранку вже була у домі нареченої. Зустрілися ми троє… на кухні. Весілля-весіллям, а їсти вже хочеться! Поїли, вмилися й пішли одягати наречену. Далі на нас чекала фотосесія, приїзд молодого, викуп, благословення батьками, церква, знову фотосесія (не забудьте взяти зручне взуття для нареченої і для себе), ресторан, багато їжі, вигуки «Гірко!», танці…
«Весільний час» для молодят і їхньої «свити» може бути цікавим і набагато легшим, коли поруч — вірні друзі, а батьки та родина не «ійкають», «айкають» чи «ойкають», а жартома підтримають, коли щось не вдасться так як хотілося б.
Христина ЛЯХОВИЧ
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте