Якщо влітку калюжа ловить кольори неба і перехожих, а взимку тішиться відображенням їхніх закутаних постатей, то восени їй залишається колихати опале листя. Кожній порі, жартома кажучи, – свої калабані.
Восени калюжам багато щастя не треба. Декілька опалих листків, жовтих, зелених або ж багряних, декілька крапель дощу для «бодрячка» і чиєсь затишне сусідство.
Прокоментуйте