На початку цього тижня, 9 листопада, незалежна комісія Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA) опублікувала доповідь. За систематичні порушення, пов’язані із застосуванням спортсменами заборонених препаратів, — сказано в ній — Міжнародній асоціації легкоатлетичних федерацій (IAAF) рекомендовано дискваліфікувати Всеросійську федерацію легкої атлетики.
Дипломатичністю, як ви вже, мабуть, встигли зрозуміти, цей документ аж ніяк не відзначається. Голова комісії Ричард Паунд, для прикладу, звинуватив у причетності до приховування випадків уживання допінгу особисто міністра спорту Росії Віталія Мутка, який, на його переконання, був у курсі численних маніпуляцій із допінг-пробами, а системне застосування анаболіків у країні покривала ФСБ. У доповіді також ідеться про те, що Московська антидопінгова лабораторія перед приїздом інспекції WADA знищила 1417 допінг-проб.
За такі порушення російських легкоатлетів пропонують відсторонити від участі в усіх змаганнях під егідою IAAF. У тому числі, і в Олімпіаді 2016 року. Дискваліфікація повинна тривати доти, доки не буде доведено, що російські спортсмени заборонених препаратів не вживають.
Росіяни, без сумніву, не були би самими собою, якби не відреагували в характерному для власної офіційної політики останніх десятиліть стилі. Той же Мутко у відповідь на гучні звинувачення заявив, що російська держава може припинити фінансування антидопінгових програм у країні. А епатажні депутати держдуми від комуністів ще й негайно запропонували ввести санкції проти представників WADA. Геть чисто, як та унтерпришибеєвська вдова: окрім міжнародної спільноти, ще й самі себе висічемо. Порозчавлюємо гусеницями пармезан із мандаринами, а «наколоті» атлети нехай бігають і стрибають на власних стадіонах. Утверджуючи, вочевидь, нікому не потрібні на решті планети нечесні «силу і міць російського духу». І важко цьому якось зарадити. Такі вже в них нині «духовні скрепи».
Залишається хіба додати, що на скандал із російськими легкоатлетами неоднозначно відреагували українські спортивні чиновники. Якщо президент Федерації легкої атлетики України Ігор Гоцул погодився з пропозицією WADA не допускати спортсменів цієї країни на міжнародні змагання, зокрема і на XXXI літні Олімпійські ігри 2016 року в Ріо-де-Жанейро, то позиція президента НОКу України, члена виконкому Міжнародного олімпійського комітету, першого віце-президента IAAF Сергія Бубки значно поміркованіша.
Прославлений стрибун із жердиною переконаний, що світова спільнота зобов’язана захищати від будь-яких форм масової дискваліфікації «чистих» спортсменів. Власну позицію підкріплює особистим досвідом. У 1984 році через бойкот колишнім Союзом літніх Олімпійських ігор у Лос-Анджелесі він і чимало інших талановитих атлетів так і не отримали шансу поборотися за олімпійські медалі. Хоча і погоджується, що всі причетні до скандалу спортсмени, тренери, чиновники, адміністратори, менеджери повинні бути суворо покарані.
— Але чесні атлети, — цитує Сергія Бубку одне з видань, — не повинні пропустити жодного турніру.
Фото з вільних джерел