Не помилилися організатори Кубка світу з біатлону, допустивши після річної перерви олімпійську чемпіонку Олену Підгрушну до числа учасників без кваліфікаційного відбору в турнірі Кубка IBU. Вчора, 3 грудня, в дебютній індивідуальній гонці першого етапу в шведському Остерсунді тернополянці виявилося під силу піднятися на п’єдестал пошани.
І не вір після цього в магію цифр. В аналогічних перегонах чоловіків, теж стартувавши в третій, ніби найслабшій, групі під 81-м номером, 41-річний норвежець Уле-Айнар Бьордален, хоча цілком заслужено вважається сучасним королем біатлону, все ж вельми подивував спортивний світ. У такому поважному віці стати кращим у суперечці з найсильнішими стріляючими лижниками планети, окремі з яких за віком годяться йому в сини, хіба не подвиг. Особливо, коли це 95-та за кар’єру перемога на етапах Кубка світу і Олімпійських іграх.
На відміну від Уле-Айнара, вихованка Тернопільських обласних ФСТ «Колос» і «Динамо», підопічна заслужених тренерів України Ігоря Починка і Олега Бунта досягла нині ледве не ідеального для одного з найпопулярніших зимових видів спорту віку. А в поєднанні з надзвичайно вольовим характером, наявність якого перший із наставників відзначав ще півтора десятки років тому, коли спортсменка тільки починала здобувати перші свої перемоги на всеукраїнській і міжнародній аренах, учорашнє досягнення для автора цих рядків зовсім не дивина. На відміну від багатьох колег, які, здавалося, вірили в талант Олени і водночас… не вірили.
Зрештою, і сама голова Тернопільського обласного відділення Національного олімпійського комітету України, залишаючи міністерський кабінет, хіба не про те саме вела мову? Повертатися лише заради повернення — це не для неї. Коли виходиш на трасу, навіть через «не можу» маєш постаратися зробити максимум для успіху. Тому і в голові, мабуть, даний кожному з нас від народження «персональний комп’ютер» підказував, що аж ніяк не потрібно на старті виснажливої п’ятнадцятикілометрової дистанції змагатися в швидкості зі «спринтерами», а дотримуватися оптимального для себе темпу бігу. Водночас закладені за довгі роки тренувань і змагань на найпрестижніших турнірах «налаштування» чітко висвітлювали на «моніторі сприйняття» миттєвості, коли необхідно було натиснути на спусковий гачок, аби жодна з двадцяти «ворожих» мішеней» не залишилася нерозбитою.
Лише після цього на завершальному відрізку дистанції можна (і потрібно) було посперечатися в швидкості з норвежкою Тіріл Екхоф, яка в душі все ще сподівалася, що Олена не витримає запропонованого нею темпу. Продемонстрований Підгрушною на завершальному відрізку дистанції шостий час (усього на чотирнадцять секунд повільніше найшвидшої вчора Марі Дорен Абер) зайвий раз підтвердив, що саме капітан жіночої збірної України заслуговує на бронзову медаль індивідуальної гонки стартового етапу Кубка світу в шведському Остерсунді. Краще за неї з перегонами впоралися лише італійка Доротея Вірер, яка теж закрила на чотирьох вогневих рубежах усі двадцять мішеней, і згадана француженка, якій не завадили піднятися на другу сходинку п’єдесталу пошани навіть дві штрафні хвилини.
Сьогодні в Остерсунді вихідний. А в суботу, 5 грудня, відбудуться спринтерські гонки чоловіків і жінок.
На фото: щасливі переможниці індивідуальної гонки стартового етапу Кубка світу в Остерсунді. Олена ПІДГРУШНА — справа.
Фото із сайту Федерації біатлону України
Прокоментуйте