Цими днями в Києві відбулася Всеукраїнська наукова військово-історична конференція «Анексія Автономної Республіки Крим і війна на Донбасі. 2014─2015 рр.» Її болюча актуальність полягає в тому, що війна (а не АТО) ще триває. Одним із організаторів заходу та його ведучим був історик Ярослав Тинченко.
Теми доповідей конференції були доволі різними ─ історичні передумови, аспекти бойових дій на сході, геополітичні наслідки російської інтервенції, ідеологічна підготовка війни. Конференція відбулася у Національному військово-історичному музеї України. Біля входу поставили «пам’ятник» українсько-російській дружбі ─ 300-міліметровий снаряд «Смерчу», випущений з боку Росії. До речі, музей розташований неподалік станції метро «Арсенальна» і Маріїнського парку, який свого часу був центром Антимайдану.
Серед тих, хто взяв участь у конференції, — науковці-військовики армії та флоту, офіцери, задіяні в операціях на Донбасі, колишні службовці ВМС України в Криму. Зі слів учасників подій ще раз переконуємося, що влада прогавила Крим, немає чіткої системи фронтового управління та дієвих аналітичних центрів, найкраще спорядження і техніка йде в Нацгвардію, а передова залежить від волонтерів, керівництво ЗСУ не вміє використовувати авіацію…
Вартою уваги була й експозиція музею. На третьому поверсі одразу біля входу — вантажівка з написом «…здець російській федерації», початок першого слова прикритий українським прапором з фронту. По периметру зали — експозиція російсько-української війни. Зібрані світлини вражають твердістю поглядів ще живих і мовчазним криком загиблих. Окреме слово про одного з останніх. Наймолодший боєць Георгій Тороповський 1996 року народження пройшов бої, вертався з ротації поїздом «Київ ─ Дніпропетровськ» і був убитий невідомим. Бачимо, люди Авакова одразу знаходять кого арештувати і в кого серед ночі провести обшук, прикладаючи дула до літніх жінок та дітей, а знайти вбивцю у поїзді — не можуть. Наближають до поля бою банери, де в реальному розмірі відтворені танк, гармати, розстріляні машини, розбита техніка… розірвані тіла. Вгорі ─ український прапор, прошитий десятками куль. У музеї ожили бої за Іловайськ, Дебальцеве, Мар’їнку, Савур-могилу та інші ділянки фронту. Саме з поля боїв і битв зібрано чимало експонатів. Є трофейні речі «ополченців» і документи громадян Російської Федерації.
Як не прикро, але вже і не дивно, що пошуковій групі музею довелося зіткнутися із бюрократією, якщо не сказати інакше. Владні структури і МВС не дозволили забрати частини російського танка для підтвердження російської присутності, тож зберігається лише банер «сусідського» підбитого танка Т-72.
Після конференції пішов на Майдан. У Будинку профспілок, який ще до літа минулого року стояв обгорілим, нагадуючи про пекельні події, нещодавно відкрили російське кафе — так інформувало ТСН і соцмережі. Що ж, чи це не реалізація гасла «Жити по-новому»?
Ярослав ДЗІСЯК,
історик, учасник конференції.
м. Чортків.
Фото з вільних джерел