Але в усіх випадках російський агресор влізе на чужу територію
Є в Москві дуже кмітливий чоловік — заступник міністра закордонних справ Сергій Рябков. Як тільки стався інцидент з російським бомбардувальником-порушником державного кордону, пан Рябков відразу заявив, що країнами-членами НАТО «буде взято сторону Туреччини як союзника».
Може, не всі в Кремлі такі розумники, може, хтось собі міркував, що Організація Північноатлантичного договору, до якого входить і Туреччина, підтримає Росію. І прийме резолюцію про те, що збройні сили суверенної держави, коли в її повітряний простір залетить чужий військовий літак, мають привітно сказати: «Гості до нас!» А пан Рябков, світла голова, зметикував, що такого не буде. І наче у воду дивився: на засіданні НАТО, яке відбулося відразу після інциденту, генсек альянсу Йенс Столтенберг висловив повну солідарність із Туреччиною.
Така тверда позиція охолодила войовничий запал Росії. Перше, що сказав Володимир Путін, як тільки довідався, що провокація закінчилася трагічно — літак збили, — це про помсту Туреччині, котра буде невідкладною. А після засідання НАТО очільник російського зовнішньополітичного відомства Сергій Лавров запевнив: «Воювати з Туреччиною ми не збираємося». Як мовиться, і на тому спасибі.
А от свого, так би мовити, основоположного принципу міжнародних відносин Кремль не змінив і, з усього видно, переглядати не збирається. Чому анексували Крим, окупували частину Донбасу? Бо і там, і там живуть етнічні росіяни, а котрі мають інше походження, ті російськомовні, а якщо й у таку категорію не входять, то «орієнтовані на Росію». І всіх їх треба було захистити від «укрів», «Правого сектору» та націоналістів загалом. А тепер послухаймо, що московські агресори кажуть з приводу порушення турецького кордону. «За останньою інформацією, в цьому самому районі, який наші турецькі колеги вважають населеним туркоманами, не тільки, як сказав учора президент, налічується кілька сотень, а може, тисяч з гаком бойовиків із числа громадян РФ, які становлять пряму загрозу нашій безпеці, зокрема, безпеці наших людей, але, за наявною інформацією, в цьому ж районі розташована і інфраструктура бойовиків, включаючи склади з озброєнням, боєприпасами, командні центри, пункти постачання», — таку тираду виголосив Лавров. Отже, в Україну ввірвалися, щоб захистити росіян. А в Сирію, біля самого кордону з Туреччиною, також дідько заніс російських громадян, але вони воюють на боці бойовиків і несуть загрозу своїй же історичній батьківщині. То їх уже треба не захищати, а покарати. В обох випадках Москва залишає за собою право вторгатися і на чужу землю, і в чужий повітряний простір — як їй заманеться. Така в неї логіка, такі уявлення про міжнародні відносини.
Поки кремлівські «вожді» виголошують промови, кілька десятків росіян, котрі патологічно люблять Путіна й вірять кожному його слову, вчинили шабаш біля посольства Туреччини в Москві. Побили вікна, закидали будівлю камінням, яйцями й банками з фарбою. Російські правоохоронці на той час, очевидно, перебували, за словами Маяковського, «в тугой поліцейской слоновості», бо навіть не пробували припинити безчинства чи хоч когось затримати. В Ульяновську такі ж фани Путіна напали на офіс турецької пивоварної компанії та завдали їй матеріальної шкоди. Серед нападників помітили місцевого комуніста Дениса Горєлова. Очевидно, він через неможливість «вєсь мір насілья» зруйнувати «до основанья» вирішив сплюндрувати хоч би одну будівлю.
Микола ЛУКАШКЕВИЧ
Фото з вільних джерел