Виявляється, неперспективні села зі старіючим населенням є і в Японії. В одному з таких протягом чотирьох років була тільки одна школярка. Але залізнична компанія, незважаючи на збитки, продовжувала надсилати поїзд до цього села заради єдиної учениці.
Ще й графік руху з острова Хоккайдо ця компанія підлаштувала під розклад уроків дівчини. Найважливіше, що держава не змушувала залізничників до такого благодійництва. Просто в Японії так заведено, що людина, особливо дитина, — це дуже велика цінність. І, на відміну від України, грошей на дітей не економлять ні держава, ні приватний сектор.
Радіючи за гуманізм японців, не можу не нагадати, що вся система їхньої початкової освіти побудована на надунікальній педагогічній розробці українського педагога В. О. Сухомлинського «Школа радості». А унікальна триступенева система інтелектуальної економіки й розвитку високих технологій — школа-університет-виробництво грунтується на його ще одній педагогічній знахідці, яку видатний педагог назвав «Кімнатою думки».
Тож нам залишається хіба що радіти, що діти інших держав користуються плодами гуманізму видатного українця.
Ярослав БОРСУК
м. Підгайці
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте