Кінець лютого був надзвичайно багатим на масштабні культурні події в області.
У п’ятірці найчисельніших
Перша з них — вручення квитків Національної спілки письменників України її новим членам. Для цієї урочистості до Тернополя прибув голова Національної спілки письменників Михайло Сидоржевський. Членські квитки організації отримали Микола Базів, Юрій Вітяк, Неоніла Дригуш (Крем’янчанка), Василь Погорецький, Іван Стронський, Ігор Топоровський, Петро Федоришин і Ніна Фіалко. Захід відбувся в бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля». До речі, Тернопільська обласна організація письменників у п’ятірці найчисельніших в Україні.
Отримуючи посвідку, Василь Погорецький зауважив: «Якщо ми, літератори, зі своїми книжками підемо в народ, то вірю — зміни настануть. У своїх працях хочу дійти до совісті кожного, тому пишу від серця через совість і прикликаю Боже благословення».
Після вручення членських квитків Михайло Сидоржевський представив свою нову книжку «Час фарисеїв і героїв». Це видання — збірка публіцистики, написаної у міжмайданний період.
І тисяча книжок, і піджак
Наступного дня письменницький десант у складі Михайла Сидоржевського, голови обласної організації НСПУ Олександра Смика, голови літоб’єднання при обласній організації НСПУ Зіновія Кипибіди, критика Тетяни Дігай побував на Шумщині. У цьому краї відбулася низка заходів на пошанування 111-ї річниці від дня народження Уласа Самчука.
Літератори відвідали Тилявку, де минули дитячі та юнацькі роки Уласа Самчука, завітали до родинної хати письменника. А відтак до місцевого навчально-виховного комплексу. Тут конференцією молодих дослідників життя і творчості Гомера ХХ століття розпочався фестиваль «На білому коні».
Заходи, присвячені Уласові Самчуку, часто відбуваються у стінах цього закладу, адже тут діє літературно-меморіальний музей письмовця, де зібрано близько п’яти тисяч експонатів, майже половина з них унікальні. Заснований він 1993 року з ініціативи місцевого етнодослідника, вчителя історії Тилявського НВК Петра Панасюка.
Екскурсія музеєм почалася з розповіді про дитячі та юнацькі роки Уласа Самчука. В оригінально оформленій кімнаті представлені речі того часу та документи, з яких довідуємося про навчання і зацікавлення молодого літератора. На стінах — світлини його родини, а зі сторінок класного журналу можна дізнатися, як навчався майбутній класик.
В іншому залі відтворили побут Самчукових творів. «Тексти цього майстра слова — багатюща енциклопедія народознавства та фольклористики. Але читачам іноді важко сприймати їх, бо вони не знайомі з реаліями того часу», — каже письменник Сергій Синюк. Тож у музеї представлено багато речей, описаних у творах Уласа Самчука.
У третьому, як його називають «канадійському», залі — шафи, робочий стіл, друкарська машинка, піджак, меблі Уласа Самчука. Їх передала дружина письменника, яка була директором Ексклюзивного пансіонату ім. І. Франка в Торонто (Канада) Євгенія Пастернак. Саме в цьому пансіонаті доживав останні роки Улас Самчук. У 1994 році пані Пастернак передала з Торонто багатющі фонди матеріалів, творів та особисті речі літератора. Найцінніший скарб, наголошує Петро Панасюк, — близько тисячі книжок, більшість яких із дарчими написами авторів. Директор музею каже: «Найбільше запам’яталося, що у дарчому написі Олекса Веретенченко ще в 1951 році назвав Уласа Самчука українським Гомером, а вже згодом, у дев’яностих, цей вислів взяв на озброєння Степан Пінчук».
Після екскурсії представники літдесанту виступили у стінах школи. Михайло Сидоржевський відзначив, що «національну культуру формують окремі персоналії, котрі внесли вклад у її розвиток, зокрема світочі літератури, серед яких — Улас Самчук». Він також додав, що Національна спілка підтримає видання повного зібрання творів майстра слова.
Мовлячи про класика, Олександр Смик зауважив, що його творчість завжди актуальна. Бард пригадав свій вірш, написаний роки тому, де є слова: «А хто з нас не мріяв під дзвони Софії в’їжджати у Київ на білім коні?» Вони суголосні із назвою книжки Уласа Самчука «На білому коні».
Письменник-філософ
Урочиста частина академії фестивалю «На білому коні», відбулася у Шумському районному будинку культури. Атмосферності святу надавала фотовиставка Віктора Смоляка, зміст якої розкриває назва — «Земля, що натхнення дала Самчуку (Тилявка та околиці в пейзажному фото)». Урочиста академія була помережана виступами письменників Тернопільщини та мистецьких колективів Шумщини, нагородженням переможців учнівського конкурсу «Самчукова криниця».
Урочистою миттю стало вручення диплому та медалі лауреата премії ім. Уласа Самчука. Їх отримав проректор Національного університету «Острозька академія», доктор філософських наук Петро Кралюк. Нагороду йому присудили за збірку «Синопсис».
Отримуючи відзнаки, він зауважив: «Постать Уласа Самчука важить для мене дуже багато. Вважаю, він не тільки письменник, публіцист, а й філософ. Звичайно, для українців письменник номер один це Шевченко, але він представник ХІХ століття, це інший час, можливо, навіть вчорашній день. Улас Самчук — представник ХХ століття.
Самчук був проєвропейським. Він казав, що маємо йти в Європу, але розумно — не так, як нині йдемо. Ми повинні спиратися на своє коріння та традиції, вміло поєднувати їх з європейською культурою. Улас Самчук неодноразово натякав на те, що маємо переймати не попсові цінності Європи, а високу класичну культуру та передові технічні досягнення. Мені здається, що це залишається актуальним і для сучасних українців».
Допомогли літератори
Наступного дня літераторів краю знову згуртувала добра справа — в Українському домі «Перемога», що в Тернополі, відбувся благодійний марафон. Під час нього провели автограф-сесії, продавали книжки — так збирали гроші на лікування письменників Богдана Мельничука та Михайла Левицького. На заході зібрали понад шість тисяч гривень. Окрім того, на оздоровлення пана Мельничука Тернопільська міська рада виділила 15 тисяч гривень.
Фото авторки
Прокоментуйте