Сплав графічного та текстового — перше, що спадає на думку, коли чую слово каліграма. Завжди сприймала її з точки зору читача-споживача. Тож, не могла пропустити нагоди поспілкуватися з тим, хто створює каліграми, — тернопільським поетом Сергієм Сукманюком.
— Каліграма — це графічна загадка, яка стимулює образне мислення, розвиває спостережливість і вміння концентруватися – пояснює «Вікіпедія»…
— Це визначення більше стосується тих, хто створює каліграми. Винятком може бути хіба вміння концентруватися, оскільки воно вже має бути притаманне людині, яка займається графічними віршами. Каліграми можуть стимулювати образне мислення автора, розвивати просторову орієнтацію, покращувати технічні навики. Саме тому на деяких дизайнерських курсах студенти займаються створенням каліграм. Щодо графічної загадки — можна було б із «Вікіпедією» подискутувати, оскільки графічна складова каліграми має бути своєрідним ключем до розуміння тексту, або хоча б ненав’язливим і милим оку доповненням до тексту, а не ставити ще більше запитань.
— Чим вас захопила каліграма?
— Тим, що це не так вже й складно в створенні, зате дуже цікаво і під час винекнення ідеї, і під час її реалізації, а особливо — в момент споглядання результату. До того ж каліграми є явищем унікальним, оскільки дехто взагалі не знає, що це таке, ними мало хто займається, особливо в сучасному мистецтві, а з авторів каліграм читачі можуть пригадати зазвичай тільки Аполлінера. Тож тут і багато простору для реалізації ідей, і оригінальність майже у 100% випадків, і можна не боятися випадково когось сплагіатити.
— А чи існують правила?
— Аполлінер зобразив саму суть і концепцію в створенні каліграм, а більше ніяких правил не може існувати, оскільки кожен автор по-своєму трактує цей вид мистецтва і сам для себе створює певні завдання і методи. Правила можуть бути хіба що дуже очевидні і банальні. На зразок того, що текст має читатися, має бути рівним і це має бути не просто чорнильна пляма з букв. Хоча це також може бути мистецтвом, треба буде спробувати (усміхається — А.З.).
— Що є вершиною майстерності у каліграмі?
— Важко взагалі уявити суть словосполучення «вершина майстерності». В художньому мистецтві вершиною може бути, як надзвичайний пейзаж з-під кисті імпресіоніста, так і дадаїстичний набір елементів евклідової геометрії. Вершина майстерності нехай уже визначається мистецтвознавцями, критиками і, як мінімум, споживачами того ж таки мистецтва. Ти можеш творити неперевершені речі, але їх ніхто не буде сприймати, а можеш творити щось посереднє і в результаті стати такою-собі рок-зіркою у мистецтві. Справа у визнанні. Від митця ж вимагається тільки творити своє мистецтво, більше нічого.
— Чи створюєте каліграми до чужих віршів?
— Ні, тільки на свої. Недавно створював каліграми на вислови до крутезної книжки Надусі та Радусі Сеньовських «Філософія: від дітей до дорослих». Цей проект реалізували разом із дружиною: переважна більшість образів — її ідеї, за мною лише реалізація. А ось якщо мова піде про каліграми на чужі вірші, то це важко (і швидше за все взагалі нездійсненно), бо каліграми на вірші — це особисто.
— Як створюється каліграма – чи на візуальний ряд впливає жанр, ритм, розмір, звукоскладова вірша?
— Текст до каліграми і каліграма до тексту створюються паралельно, але не разом. Одне до другого штучно не підганяється, — усе відбувається природно і, як наслідок, поєднується так само. Проблем із цим не виникає ніколи. На саму каліграму, якщо точніше, то на сам візуальний образ, впливає лише суть чи сюжет тексту, більше нічого. Скажімо, якщо у вірші йдеться про корабель, то каліграма буде у вигляді корабля. Не люблю ускладнювати і придумувати щось таке, чого немає. Шрифт у мене стандартний, це — суміш «ГОСТу» і «комік сансу». А розмір шрифту залежить від площі зображеня, яку необхідно покрити текстом. Якщо йдеться про заповнення елементу зображення текстом, то літери, звісно, великі і нерівномірні, а коли потрібно лише обвести контур, то літери рівні і стандартного розміру.
— Чи кожен вірш надається до того, аби стати каліграмою?
— Ні. Є тексти, які через обсяг важко перетворити у каліграми, а є тексти, яким просто не судилося ставати каліграмами, бо немає у них чіткого візуального образу або навпаки таких образів надто багато. В таких випадках краще хай текст залишається текстом.
— Чи багато в Україні людей, котрі працюють з каліграмами?
— Думаю, що такі точно є. Це вже добре. Бачив колись випадково у мережі роботи одного українсько-російського автора, але імені пригадати і знайти не можу. Покійний Назар Гончар робив каліграми. Гарно робив. Через деякий час, думаю, його зарахують до класиків української літератури і мені вдасться хоча б одне ім’я назвати у відповідь на попереднє запитання.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте