КОЖНА ЛЮДИНА ЗАСЛУГОВУЄ НА ГІДНУ СТАРІСТЬ І НЕ ПОВИННА ПОЧУВАТИСЯ САМОТНЬОЮ. ТА, НА ЖАЛЬ, НЕРІДКО РЕДАКЦІЯ НАШОЇ ГАЗЕТИ ОТРИМУЄ СПОВНЕНІ ТРИВОГИ ЛИСТИ ВІД ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ. А В НИХ — БЕЗЛІЧ ЗАПИТАНЬ. ЧИТАЧІВ ЦІКАВИТЬ, ЗА ЯКИХ УМОВ ЛЮДИНА МОЖЕ РОЗРАХОВУВАТИ НА ДОПОМОГУ СОЦІАЛЬНОГО РОБІТНИКА ТА ЯК ЗАКОН ВИЗНАЧАЄ СФЕРУ ПОСЛУГ, ЯКІ ВІН МАЄ НАДАВАТИ ПІДОПІЧНИМ. ЧИ Є ЦІ ПОСЛУГИ ПЛАТНИМИ? ЗАПИТУЮТЬ ТАКОЖ, ЧИ МОЖЕ СОЦІАЛЬНИЙ РОБІТНИК ПІКЛУВАТИСЯ ПРО ОСІБ, ЯКІ МАЮТЬ ДІТЕЙ, АЛЕ ТІ ЧЕРЕЗ РІЗНІ ОБСТАВИНИ НЕ ОПІКУЮТЬСЯ БАТЬКАМИ. ОКРІМ ЦЬОГО, АВТОРИ ЛИСТІВ ПРАГНУТЬ ДІЗНАТИСЯ, ЗА ЯКИХ УМОВ ЛІТНЯ ОСОБА МОЖЕ ПОТРАПИТИ ДО ВІДДІЛЕННЯ СТАЦІОНАРНОГО ДОГЛЯДУ.
Вичерпні відповіді на ці та інші запитання наших дописувачів надала заступник начальника управління — начальника відділу координації та контролю діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги, управління організації надання соціальних послуг департаменту соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації Оксана Василівна Смолій.
Територіальні центри соціального обслуговування надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги.
Відповідно до пункту 13 переліку соціальних послуг, умов та порядку їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 грудня 2009 року №1417, відділення соціальної допомоги вдома надає соціальні послуги за місцем проживання одиноким громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв’язку з частковою втратою рухової активності (мають III, IV, V групи рухової активності) та потребують сторон-ньої допомоги, надання соціальних послуг у домашніх умовах згідно з медичним висновком.
Для надання соціальних послуг громадяни подають письмову заяву в управління соціального захисту населення за місцем проживання. Після чого комісія територіального центру визначає індивідуальні потреби отримувача соціальної послуги та укладає договір про надання таких послуг.
Територіальний центр може надавати платні соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і мають рідних, котрі повинні забезпечити їм догляд та допомогу.
Щодо плати за надання соціальних послуг, то вона в кожному випадку індивідуальна, комісія складає карту індивідуальних потреб для кожного громадянина. В середньому вартість однієї послуги — 9 гривень (за місяць сума може становити трохи більше 100 гривень).
Соціальний робітник надає такі соціально-побутові послуги: придбання і доставка продуктів харчування, речей першої необхідності, ліків, допомога в побуті, оформлення документів на отримання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг та інших видів соціальної допомоги, внесення платежів.
Передбачено також організацію допомоги соціальним робітником в обробітку присадибних ділянок до двох соток землі пенсіонера. Це означає, що соціальний робітник має організувати, скажімо, оранку земельної ділянки, підшукати робітників, а не власноруч усе робити, бо якщо в нього 10 підопічних, то зрозуміло, що не зможе обробляти 20 соток.
Соціальні робітники отримують за свою працю мінімальну зарплату, кількість підопічних не впливає на оплату. Відповідно до штатних нормативів чисельності працівників територіальних центрів, один соціальний робітник призначається для обслуговування 6 осіб у сільській місцевості, приватному секторі без комунальних зручностей і для обслуговування 10 осіб у містах із комунальними зручностями. Проте в області середнє навантаження на соціального робітника становить 12 осіб.
Прийняття особи до відділення стаціонарного догляду для постійного чи тимчасового проживання проводиться за скеруванням соцзабезу, яке видається на підставі письмової заяви громадянина, паспорта, висновку лікарсько-консультаційної комісії закладу охорони здоров’я про нездатність його до самообслуговування і потребу в постійному сторонньому догляді та допомозі. На державне утримання приймають одиноких непрацездатних громадян та осіб з інвалідністю (старших за 18 років), які за станом здоров’я потребують догляду і які не мають працездатних родичів. На позачергове влаштування мають право ветерани війни та особи, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.
У стаціонарних закладах підопічних забезпечують житлом, одягом, взуттям, постільною білизною, раціональним чотириразовим харчуванням, цілодобовим медичним обслуговуванням. При цьому виплата пенсії здійснюється таким чином: 75% пенсійних коштів перераховується на забезпечення умов проживання, а 25% — виплачується особі.
За наявності вільних місць можуть поселяти осіб, які мають рідних. Є випадки, коли діти перебувають за кордоном і змушені влаштовувати у відділення стаціонарного догляду своїх батьків. За їхнє перебування вони оплачують повну вартість. Це є регульоване законом відшкодування затрачених коштів.
Фото з вільних джерел
Прокоментуйте