Ось і минають Великодні свята, на які так довго чекали усі християни. Післязавтра зустрічатимемо Провідну неділю. За церковною традицією її називають Антипасхою (від грецького «замість Пасхи» — друга, нова Пасха). У народі цей день має ціле різноманіття найменувань: Гробки, Могилки, Радониця, а також Томина неділя.
Весняне поминання родичів існувало ще до прийняття християнства, згодом традиції набули іншої форми та змісту і були освячені Церквою. Проводи в Україні справляють урочисто. Люди всією сім’єю виїжджають на цвинтарі, щоб разом пом’янути своїх спочилих рідних.
Вважається, що після Великодня Бог на тиждень відпускає душі померлих на землю, щоб вони могли провідати своїх близьких. У Провідну неділю душі збираються на цвинтарі, де люди мають змогу із ними попрощатися. Подейкують: якщо у цей день падає дощ, то котрась із душ плаче через те, що її Всевишній не відпустив навістити родичів через вчинені за земного життя гріхи. Окрім цього, існувало повір’я, що у Провідну неділю, як і весь тиждень після Великодня, не треба називати померлих небіжчиками. У ці дні вони серед нас, тож із ними належить спілкуватись, як із живими людьми.
На могили у Провідну неділю за-прошують священиків, які освячують їх і служать короткі молебні-панахиди. У деяких регіонах України рідні та близькі покійних приносять паски, крашанки, святкові страви і кожна сім’я біля могили свого рідного, «на гробках», поминає його за трапезою добрим словом, згадуючи епізоди з життя померлого.
Існує також звичай залишати на могилах крашанки, щоб покійник з усіма розділив радість свята. Потім їх можуть забирати діти і старці, промовивши молитву за померлого.
Підготувала А. ЗИМНЕНКО.
Фото з вільних джерел