Час нині непевний, не знаєш, чого очікувати завтра і як поведуться твої партнери, з якими працюєш у зв’язці. Для преси це особливо характерно. Ось 20 квітня розпочалася передплата періодичних друкованих видань на друге півріччя 2017-го. І «Укрпошта» напередодні несподівано (до речі, уже не вперше) підвищила плату за свої послуги. І не на якихось там п’ять чи десять, а в середньому на 48 відсотків збільшує тарифи на доставку і приймання передплати. Рішення стає чинним із 7 липня цього року. І робить це не ненаситний олігарх, а державне підприємство поштового зв’язку. Мовляв, не може далі працювати собі у збиток.
Представники преси сприймають таке рішення як намагання придушити друковані видання, особливо незалежні, котрі самі себе фінансують. Не хочеться вірити, що в цьому зацікавлена українська держава, але факт залишається фактом: наміри «Укрпошти» підвищити тарифи на доставку вітчизняної періодики за передплатою були схвалені тарифною радою Міністерства інфраструктури України 2 березня 2017 року. Замість того, щоб стримати непомірні апетити монополіста і створити, ні, не комфортні, а хоч би елементарні умови для виживання преси, владоможці готові пожертвувати нею. Скільки газет перестало виходити після попередніх підвищень тарифів «Укрпоштою», а скільки не зможуть виходити тепер. У той час, коли російські газети дешевші, а отже, доступніші, українські дорожчають і не всі охочі можуть їх передплатити. А потім дивуємось, чому так мало українських видань у газетних кіосках, а всуціль — російські. І це державна політика?
Нам кажуть: ви самі встановлюєте ціни на свої видання, держава у це не втручається. Але ж не можна підвищувати їх до захмарних висот, адже не тільки поштові послуги постійно зростають, а й ціни на папір, поліграфію. Чи зможуть тоді передплатити улюблені видання українці?
Ми робимо все можливе, щоб не підвищувати передплатної ціни. Нам інколи дорікають, що в газеті багато реклами, але саме вона дає таку можливість. Але газета однаково здорожчає через збільшення поштових тарифів. Повторимо те, що кажемо при кожному черговому їх зростанні: якби ж то ті кошти та пішли листоношам, а не на захмарні зарплати керівництва «Укрпошти».
Дякуємо усім, хто знайде можливість у цих кризових умовах продовжити передплату «Вільного життя плюс» на друге півріччя. Тим, хто оформив річну передплату, хвилюватися нічого. А ми зі свого боку запевняємо своїх шанувальників, що й надалі залишатимемось на позиціях правди, добра, українських інтересів. Разом ми сильні. Бо й справді, що за життя без «Вільного життя»!
КОЛЕКТИВ ГАЗЕТИ.
Ілюстрація Катерини Ткач
