Буває так у цьому не завжди затишному житті, що ти, як блудний син, десь тинявся по світах, розтративши, втративши все, навіть самоповагу, і раптом опинився перед порогом, який давно не переступав. Хто ж та жінка, яка хоч і в скорботі, та без слова докору, нічого не питаючи, все прощаючи, впустила тебе брудного і всім світом відкинутого, відігріла, відмила, нагодувала, віддала останнє, припасене на чорний день? Звичайно ж матуся, вічна заступниця, що, як громовідвід, бере всі гріхи на себе, не сподіваючись отримати щось натомість. Як часто ми, збираючись відвідати неньку, у круговерті невідкладних справ усе відтягуємо: хай завтра чи потім, колись. А коли прилинемо, примчимося, уже запізно…
Дорослі, вже посивілі, та для неї ми все одно діти. А для малечі мама це початок і кінець у їхньому ще недосконалому світі. Тож не випадково минулої неділі у багатьох країнах відзначали День Матері. Напередодні по-своєму зустрічали це свято учні й учителі Тернопільської обласної школи мистецтв ім. Ігоря Герети. Вони звітували про свій творчий доробок за рік і концерт присвятили всім матерям світу, і насамперед кожен своїй. А матусі сиділи в переповненому залі обласної філармонії, стиснувши долоні перед грудьми, співпереживаючи кожне слово, кожну ноту, немов самі стояли на сцені.
Особливо зворушливою була мить, коли юні художники, як метелики, впурхнули до зали та вручили власноруч намальовані картини своїм найріднішим, і спершу матерям-волонтеркам. А потім розпочалося художнє дійство. Перед кожним виступом звучала ремарка ведучих: багаторазовий переможець, лауреат, дипломант, гран-прі, перша премія, друга… Це означало, що творчість юних тернополян високо оцінювали на різних конкурсах, на різного рівня підмостках. Розпочав програму учнівський хор піснею «Мій рідний край» під керівництвом Оксани Купецької і концертмейстера Сергія Маловічка.
А потім зі сцени полинув цілий музичний каскад ансамблів, дуетів, солістів. Флейтисти («Дольче») виконували «Гуцульську рапсодію», гітаристи («Срібні струни») грали «Музику землі» А. Житкевича, скрипалі («Домінанта») тішили публіку невмирущим вальсом Й. Штрауса. Особливо проникливо зуміли донести до слухачів і настрій автора, і тонкощі мелодії відомого полонезу М. Огінського «Боже, бережи наш край» учасниці народного жіночого ансамблю викладачів школи «Сольвія».
А ще вокальні квінтет Kvinta-Voice, ансамбль «Співанка-вишиванка», інструментальне тріо — скрипка, віолончель, фортепіано — Оксана Довгань, Анна Замкова, Наталія Кравчук. І, звичайно ж, юні танцюристи із зразкового ансамблю «Перлина» під керівництвом Світлани Рудак та ансамблю народного танцю «Галичанка» — Євдокії Тимошенко. Неможливо в короткому газетному репортажі дати оцінку, навіть перелічити усіх виконавців і концертні номери — така багата, різноманітна палітра творчості юних обдарувань. Усі старалися виступити щонайкраще, бо концерт був для матерів.
Фоторепортаж В. БУРМИ.