МИНУЛО ДЕСЯТЬ РОКІВ, ЯК ВІДІЙШОВ У ЗАСВІТИ НАРОДНИЙ АРТИСТ УКРАЇНИ АНАТОЛІЙ ГОРЧИНСЬКИЙ. ВСЕУКРАЇНСЬКУ СЛАВУ ПРИНЕСЛИ ЙОМУ ЙОГО ПІСНІ, КІЛЬКА З НИХ НАВІТЬ УВІЙШЛИ ДО СТА НАЙКРАЩИХ ПІСЕНЬ ДВАДЦЯТОГО СТОЛІТТЯ. МОЖЕ, МЕНШЕ ЗНАЛИ ЙОГО ЯК ТЕАТРАЛЬНОГО РЕЖИСЕРА, АЛЕ ВІН НАЗАГАЛ УСПІШНО ПРАЦЮВАВ І В ЦІЙ СФЕРІ. ЗОКРЕМА, 19 РОКІВ ВІДДАВ ТЕРНОПІЛЬСЬКОМУ, ТОДІ ЩЕ МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНОМУ, ТЕАТРУ ІМЕНІ Т. ШЕВЧЕНКА, ПОСТАВИВ ТУТ, ЯК ПІДРАХУВАЛА ЗАСЛУЖЕНА АРТИСТКА УКРАЇНИ МАРІЯ ГОНТА, 36 ВИСТАВ. І СЕРЕД НИХ «ЯК НАШІ ДІДИ ПАРУБКУВАЛИ» ЗА П’ЄСОЮ ВОЛОДИМИРА КАНІВЦЯ. САМЕ ЇЇ ВІДНОВИВ ТЕАТР, ЩОБ ВІДДАТИ ДАНИНУ ПАМ’ЯТІ АНАТОЛІЄВІ АРКАДІЙОВИЧУ. ВОНА ЗНОВУ В РЕПЕРТУАРІ ЩЕ З ЛИСТОПАДА, А МИНУЛОГО ТИЖНЯ ЇЇ ЗІГРАЛИ НА ВЕЧОРІ ПАМ’ЯТІ НЕЗАБУТНЬОГО РЕЖИСЕРА ТА КОМПОЗИТОРА.
Згадуючи Анатолія Горчинського, народний артист України професор В’ячеслав Хім’як зазначав: він був дуже світлим чоловіком, а свої вистави насичував добром і великою кількістю музики. Дуже любив акторів, давав їм можливість розкритися. Любив молодь. Мав гарне почуття гумору. «Досі пам’ятаю його фразу після того, як він подивився одну з моїх робіт: «Усе дуже гарно. Але давайте зробимо навпаки», — згадував В’ячеслав Антонович, який працював з Анатолієм Аркадійовичем спочатку в Хмельницькому театрі, а потім і в нашому.
Анатолія Горчинського називають основоположником післявоєнної бардівської пісні. Він мав шалену популярність, і не лише в Україні, а й поза нею. «Його слава композитора-пісняра йшла попереду його режисерської роботи, — зазначав В’ячеслав Хім’як. — Але він був легендарною особистістю і в музиці, і в театрі. Раптово міг поїхати в Донецьк чи в Луганськ ставити виставу. «Мене просять», — казав ніяково. Нікому не відмовляв. Був ненаситним у роботі».
Мало хто знає, що він пройшов війну. Не любив розповідати про це. Може, тому, що служив у фельд’єгерських частинах, носив секретну пошту. Але які щемні його пісні, що торкались теми війни.
— Мені здається, що він тут, зараз вийде на сцену і скаже: «Ну що ти так багато про мене наговорив?» Шостого січня десять років тому його не стало. Але в історії української культури він залишив легендарний і, на жаль, непрочитаний слід, — мовив В’ячеслав Хім’як.
А потім була весела українська комедія «Як наші діди парубкували» у постановці народного артиста України Олега Мосійчука. У ній грають і двоє акторів, що брали участь у постановці Анатолія Горчинського: патріарх театру артист Михайло Безпалько та актриса Ірина Складан: тільки у виставі А. Горчинського вона виконувала роль Оленки — доньки Савки та Василини Щербинів, а в нинішній постановці уже грає матір.
На відновлену виставу охоче йде глядач. Як і в постановці Анатолія Горчинського, у ній багато музики, жартівливих сцен і персонажів. Відчувається, що й акторам вона подобається, тому залюбки виконують свої ролі, багато імпровізують.
Доречно згадати, що наприкінці березня відійшов у вічність й автор п’єси «Як наші діди парубкували» Володимир Канівець. Він прожив довге життя (помер на 94-му році), написав багато книжок і аж 46 п’єс. Навіть найдовше людське життя має здатність закінчуватись, але плоди розуму й серця митців переживають своїх творців і продовжують дарувати радість людям.
Галина САДОВСЬКА.
На фото: сцена з вистави та Анатолій ГОРЧИНСЬКИЙ.
Фото з вільних джерел