ВЛАСНЕ, ЦЕ НЕ ПРОСТО РОЗМАЛЬОВКА — ЦЕ РОЗПОВІДЬ ПРО ІСТОРІЮ ТЕРНОПОЛЯ ДЛЯ ТИХ, ХТО ЇЇ НЕ ЗНАЄ, ТА НАГАДУВАННЯ ТИМ, ХТО ПРИЗАБУВ. ПРИДУМАЛА І НАМАЛЮВАЛА «ШПАЦЕР ІЗ ЯНОМ АМОРОМ ТАРНОВСЬКИМ» ІСТОРИК ТА ХУДОЖНИЦЯ МАРІЧКА ЮРЧАК ІЗ ТЕРНОПОЛЯ.
До речі, примірники розмальовки вже є у Віктора Пінчука та Святослава Вакарчука, адже першими, хто побачив її, стали учасники форуму стипендіатів фонду Віктора Пінчука, що відбувся у Києві. Важливо сказати, що для презентації на цьому заході було відібрано лише 20 проектів, Марійчин — серед них.
— Дивно, що Тернопіль досі не мав розмальовки про себе. Тому вирішила взяти цю нелегку, але водночас дуже веселу справу у свої руки. Цю розмальовку я планувала рік, а левову частку намалювала за одну ніч. Тексти, які ведуть у мандрівку, написала моя мама. Ідея розмальовки така, що Ян Амор, хіпстер свого часу, прогулюється сучасним Тернополем. Чому хіпстер? Він засновник надзвичайно успішного стартапу, що існує вже 477 років — нашого міста. А ще він мав бороду та носив чудернацькі капелюхи, їв лише екологічні продукти та користувався винятково екологічним видом транспорту. Ще одна фішка, котра характеризує його як хіпстера – любов до подорожей: Ян Амор дуже багато мандрував. Він був на території сучасних Палестини, Алжиру, Єгипту, Португалії, Іспанії, Німеччини, Англії, Чехії, Молдови, Росії та інших країн.
Прогулюючись Тернополем, Ян Амор почувається абсолютно комфортно. Він заходить у різні місця та заклади, робить селфі, засмагає. І разом із ним ми маємо нагоду зробити цей світ барвистим, розмалювавши його.
— Розкажи про маршрут Яна Тарновського. За яким принципом ти вкомплектовувала його точками?
— Я вибирала найбільш знакові для себе місця, ті, куди б повела своїх друзів. Бо Ян Тарновський — це я. Гляньте на останній малюнок — мені б бороду, чудернацький капелюх… (сміється. — А. З.) Ось Ян Амор на стадіоні, дивиться гру футбольних клубів «Тернопіль» та «Нива». Тут йде до «Старої піцерії», бо це культове місце, так само, як бар «Коза». Він засмагає на «Циганці», робить селфі з Дядьою Стьопою, гуляє парком «Топільче». Покищо вийшов перший тираж і перший випуск розмальовки — в ній дванадцять сторінок, і очевидно, що тут представлені не всі місця, але розмальовка однозначно матиме продовження.
— Розумію, що кожен з об’єктів тут не випадково. Приміром, голуб на обкладинці…
— Голуби такі ж рівноправні мешканці Тернополя, як і люди. Без них не можна уявити собі Театрального майдану чи пам’ятника Пушкіну. Є таке гарне слово «фланер» на позначення людини, котра собі гуляє містом. Так ось це заняття придумали голуби, а разом із цим фланерством вони ще й «віджимають» ваші батони та фалафелі (сміється. — А. З.) Тому він займає домінуючу позицію, зверху на обкладинці. Але воркуючи, він сповіщає, що це роз-ма-а-а-льов-ка про Тер-но-о-о-о-піль. Ще один птах на обкладинці — чайка. У цій розмальовці дуже багато води (у хорошому сенсі цього слова) та зелені. Як у нашому місті. І чайка єднає наше місто із морем, і навіть океаном. Я щиро ображаюся на тих, хто каже «тернопільське озеро», бо це — океан. І в ньому водиться багато всього, зокрема жираха — акула, котра жере людей (у дитинстві я вірила, що вона справді там живе).
Загалом, створюючи малюнки, особливу увагу звертала на деталі. Приміром, згадуючи легенду про заснування міста на терновому полі, яке утворилося після знищення татарами городища, вплела квіти терену в бороду Яна Амора. Зображаючи одяг одного з образів, прикрасила його малюнком з оригінальної тканини кінця XV століття. Обладунки, котрі зображені на малюнку, де герой засмагає, теж мають прототип — це так звані максиміліанівські лати, саме такі би міг носити Ян Амор. Там, де Ян Амор постає капітаном, я перетворила леліву на якір, що прикрашає його головний убір, продовживши тему води та єднання Тернополя з океанами.
— Мені ця розмальовка нагадує путівник для туристів, бо тут є багато пояснень та підписів.
— Передусім, вона для дітей і туристів. За допомогою неї перші у грі пізнаватимуть місто, і воно ставатиме для них ще ріднішим. І ця розмальовка однозначно для туристів, бо вона знайомить із Тернополем і розповідає про нього. Але, гадаю, вона стане у нагоді також і дорослим містянам, адже, приміром, багато з них не знають, хто такий Ян Амор. А невігластво нікого не прикрашає.
Фото авторки