НЕСКІНЧЕННА В ЧАСІ, НЕДОСЯЖНА В ГЛИБИНУ І НЕВИЧЕРПНА НА ВИДУМКУ НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. І НАЙПОШИРЕНІШИЙ ЇЇ ВИЯВ У ТОМУ, ЩО МИ НАЗИВАЄМО ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВИМ МИСТЕЦТВОМ. ПРИРОДНА ПОТРЕБА ЛЮДЕЙ В ЕСТЕТИЧНИХ ЗАСАДАХ ДУХОВНОГО ЖИТТЯ І ПОБУТУ ЗДАВНА ДАВАЛА ЇМ У РУКИ РІЗЕЦЬ, ПЕНЗЕЛЬ ЧИ ГОЛКУ З НИТКОЮ. ДЕЯКІ З ТИХ ВИТВОРІВ ПРИКРАШАЛИ БУДЕННИЙ СТІЛ ПРИ ТРАПЕЗІ. ІНШІ СТАВАЛИ ЯКИМОСЬ СИМВОЛОМ, КРАСИВИМ І ПОМІТНИМ — РУШНИКИ, ПИСАНКИ, КАРТИНИ НА БІБЛІЙНУ ТЕМАТИКУ. ВОНИ БУЛИ ОБЕРЕГАМИ ДОМУ, ЯК ПІДКОВА, ПРИБИТА БІЛЯ ОДВІРКА, РІЗДВЯНИЙ ДІДУХ НА ПОКУТІ. І КОЖНА ЛІНІЯ НА ВЕЛИКОДНІЙ ГАЛУНЦІ, КОЖЕН ХРЕСТИК НА ХУДОЖНЬОМУ ШИТТІ БУВ СВОЄРІДНИМ КОДОМ НЕВИЧЕРПНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ДУШІ.
Не випадково багато фестивалів, звітів художніх колективів супроводжують виставки виробів майстрів народних ремесел. У Тернополі сорок років тому до Дня міста вперше започаткували таке свято. Через три роки воно приросло виступами фольклорно-етнографічних колективів і народних музик. А в 2009 році збагатилося ще й хореографією і стало обласним святом ремесел, фольклору, народних танців і отримало називу «Тернопільські обереги». Згодом на цю подію стали прибувати учасники з усього регіону. На нинішньому, можна сказати, ювілейному дійстві, яке проходило в парку ім. Т. Г. Шевченка, свою творчість демонстрували понад 70 умільців нашої області. Були майстри і з сусідніх Рівненщини, Хмельниччини, Львівщини. Острівець «Чайка» приймав малечу зі всілякими забавами, іграми, спектаклями, танцювальними композиціями.
Та головні події свята відбувалися на підмостках літньої естради. Численним і багатим на всілякі фольклорно-обрядові видумки був ансамбль із Великих Загайців, що на Шумщині. Не могли пропустити ювілейне свято хлопчики та дівчатка зі зразкового обрядово-фольклорного ансамблю «Ходаки» (Малий Ходачків Тернопільського району). Вони виступають тут багато років поспіль, а нинішнього літа показали картинку «Вуличні гуляння». В’язанкою українських народних пісень переплітались на сцені виступи зразкового аматорського ансамблю «Горинка» з Ланівців. Як завжди, неповторно дзвеніли «Залісецькі гульки» у виконанні учасників фольклорно-обрядового ансамблю із села Залісці на Збаражчині. Дві пісні і танець «Микита» привезли в Тернопіль учасники відомого на Теребовлянщині колективу «Лелюшка» із села Довгого. А народний ансамбль із Кременецького районного будинку культури зіграв обрядову міні-виставу «Вулиця».
Торік, виступаючи на цій же сцені, привернули до себе увагу оригінальністю народних танців учасники фольклорної групи «Водограй» із Гермаківського БК Борщівського району. І нині вони разом із зразковим хором «Пролісок» показали своє мистецтво на «відмінно», та ще й разом із танцюристами ансамблю «Джерело» Теребовлянського вищого училища культури провели майстер-клас із автентичної хореографії. Як співають і танцюють лемки — глядачі довідались із виступу відомого микулинецького колективу «Барвінок». Щиро аплодувала публіка співачкам з ансамблів «Горлиця», що в Кривому на Козівщині, і «Любисток» із села Котюжини на Збаражчині. Та ось на сцену випурхує строкатий танцювальний гурт народного ансамблю «Глоріябай» із Байківців, що поблизу Тернополя. За ними — підгайчани зі своїм «Невдалим залицянням». А ще маленькі «кумоньки» з бережанського «Тандему», дівчата з кошиками із хореографічного колективу «Калина» с. Улашківців на Чортківщині.
Надзвичайно прихильними тернополяни — і глядачі, і журі — були до гостей, які привезли й показали свої творчі здобутки: зразкового гурту «Родовід» дитячої музичної школи смт Антоніни Красилівського району на Хмельниччині, ансамблів «Веселка» та «Джерело» з Нового Роздолу на Львівщині, фольклорного гурту «Намисто» з Дубровиці на Рівненщині, танцювального ансамблю «Тайстра» Брошнів-Осадського народного дому Рожнятівського району на Івано-Франківщині. Та особлива дяка директорові навчально-методичного центру культури Буковини Миколі Шкрябляку, заслуженому діячеві мистецтв, який представив неповторну колекцію народних строїв Чернівецької області кінця ХІХ — початку ХХ ст., а студенти Теребовлянського вищого училища культури ту красу продемонстрували.
Чудовим було свято, хоч і з легким смутком, бо вироби народних майстрів тепер не так жваво купують через нашу загальну збіднілість. Та працівники культури навіть при половинних чи четвертинних ставках трудяться з повною віддачею, бо в їхній праці є компонент творчості, як кажуть «Робота до душі».
Фоторепортаж В. БУРМИ.
На фото вгорі: учасники фольклорного ансамблю із Великих Загайців на Шумщині; внизу — дівчата зі зразкового аматорського колективу «Ходаки» із Малого Ходачкова Тернопільського району; праворуч — Іванко МОРДИНСЬКИЙ зі своїм музичним інструментом (смт Антоніни Красилівського району на Хмельниччині).