CТІНИ ДРУГОГО ПОВЕРХУ ХМЕЛІВСЬКОЇ ЗОШ І-ІІ СТУПЕНІВ, ЩО НА ТЕРЕБОВЛЯНЩИНІ, ГРИБОК У ДЕЯКИХ МІСЦЯХ «З’ЇВ» УЖЕ ДО СЕРЕДИНИ ВИСОТИ СТІН ДРУГОГО ПОВЕРХУ. ХОЧА МІГ БИ «ДОЇСТИ» І ПЕРШИЙ ПОВЕРХ. І ШКОЛА ВЗАГАЛІ ДАВНО РОЗВАЛИЛАСЯ Б, ЯКБИ ПЕРЕКРИТТЯ ПЕ–РІОДИЧНО НЕ ЛАТАЛИ І ВОДУ, ЩО ТЕЧЕ КРІЗЬ ДРАНТИВИЙ ДАХ, НЕ ЗБИРАЛИ У ВІДРА Й ТАЗИКИ.
Дах школи протікає два останніх десятиліття. А років із 15 неабияк. Усі про це знають: від сільського голови Григорія Горака — до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Але ні в кого нема грошей, або не всі розуміють масштаби й загрозу проблеми.
Пояснюю. Школа збудована в 1981 році. Дах — плоский. Очевидно, що збудований з порушеннями. Фахівці мені пояснили, що спершу майстри мали б залити бетонну стяжку, потім просмолити, тоді покласти асфальт… У школі ж кажуть, що так зробили тільки над спортзалом. Решту покрівлі — пам’ятник недбалості будівельників, бо тут навіть стики між панелями не загерметизовані.
— Але тоді закрили на це очі, підписали папери, зам’яли, — припускає колишній завгосп школи, а теперішній кочегар Ігор Гумницький. — Усі ці роки ми в одному місці ліпимо, а в другому — відпадає. П’ятнадцять останніх років мучимося. Треба все зірвати і робити нову стяжку. Але майстри переживають, що панелі не витримають, бо вони вже десь просіли, десь покришились. Отже, спинилися на найлегшому перекритті.
Директор школи Богдан Давосир, котрий очолює навчальний заклад уже 17 років, тобто майже з початку «сезону дощів», у розпачі. Бо літо добігає до екватора, а ремонт у школі розпочати неможливо. У латанні покрівлі сенсу нема, бо від її останнього серйозного ремонту минуло понад 10 років.
За словами сільського голови Григорія Горака й згідно із проектно-кошторисною документацією, на шатровий дах над школою потрібно майже два мільйони гривень. Один мільйон 620 тисяч сільрада просила виділити з Державного фонду регіонального розвитку. Решту 300 тисяч планували зібрати з місцевого бюджету, фермерів, сільгосппідприємств. Але внаслідок тривалого листування з чиновниками різних рівнів зрозуміли, що два мільйони ніхто не дасть.
— Тож ми почали шукати економніший варіант, і одна тернопільська фірма запропонувала перекрити дах полівінілхлоридною мембраною, — розповідає директор школи. — Це коштуватиме майже 408 тисяч гривень. Гарантійний термін такої покрівлі — 20-25 років.
Але й 400 тисяч нема де взяти! Бо ніхто не хоче вкладати гроші в школу неперспективного села, що може вмістити 400 учнів, а має всього 64. І це з трьох сіл: Хмелівки й Старої та Нової Брикуль. Проте люди кидаються зі своєю проблемою куди можуть. Брали участь у конкурсі інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, але не виграли. Бо кілька років тому вже поміняли в школі двері й майже сто вікон у рамках програми ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду».
…Переступаючи через відра й цинові балії, ходимо коридорами другого поверху. Стіни поточені грибком. Штукатурка осипається. Лячно уявити, що тут відбувається взимку, коли відлига. Запитую, чи знизу не мокро, бо ж побудована школа на болоті. Ігор Гумницький каже, що колись вода у підвалах стояла по два місяці, та проблема розв’язалася сама собою: води тепер навіть у криницях нема, то й школу вже не підтоплює. Заливає зверху. Тече в коридорах і в класах. А люди далі пишуть листи з проханнями про допомогу.
Проте створюється враження, що чиновники знущаються з них, надсилаючи відповіді-відписки. Приміром, перший заступник голови Теребовлянської райдержадміністрації В. Довгань розповідає Хмелівській сільраді те, що вже, даруйте, кожен пес на її території знає: «виготовлено проектно-кошторисну документацію та проведено експертизу проекту», «даний проект подано на конкурс Державного фонду регіонального розвитку. Загальна кошторисна вартість проекту становить 1912,203 грн», далі — хто в якому обсязі фінансуватиме проект і т. ін.
Якщо так відповідають на місцях, то в облдержадміністрації, як і годиться, не менш грамотні працівники. Перший заступник голови І. Крисак налив на адресу Хмелівської сільради водички на сторінку: нагадав, що «відбір інвестиційних програм та проектів регіонального розвитку, що можуть реалізуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку, здійснюється… в установленому порядку». Згадав постанову Кабміну й наказ Міністерства регіонального розвитку з номерами, датами й повними назвами. Лист ні про що. Ні відмови, ні жодних пропозицій у ньому немає. Шедевр офіційно-ділового мовного стилю!
Найменш недолугий у цій паперовій катавасії прем’єр. Та й тільки через те, що просто переадресував звернення Хмелівської сільради голові облдержадміністрації С. Барні. Масти, мовляв, сам собі голову.
Начальник відділу освіти Теребовлянської райдержадміністрації Йосип Кацан не бачить виходу із ситуації, бо грошей немає — навіть 400 тисяч. Сказав, що дітей з вересня розмістять на першому поверсі школи, а другий закриють і… «будемо надіятися, що все буде добре».
А тим часом цвіль з’їдає не лише стіни Хмелівської школи, а й здоров’я дітей, учителів, персоналу. Діти ж належать до особливо вразливих осіб. Звісно, що хворіють. Проте який лікар нині візьме на себе відповідальність визнати, що причина більшості захворювань дітей у цій школі — грибок? А насправді так і є. Бо спори грибків нищать дихальну і кровоносну системи, провокуючи низку хвороб. Їх важко діагностувати і можна лікувати роками, але вони часто відступають самі, щойно людина перестане перебувати у сирому приміщенні.
Грибок викликає захворювання шкіри, суглобів, дихальних шляхів (кашель, алергічний риніт і навіть напади бронхіальної астми). Якщо людина систематично перебуває в заражених цвіллю приміщеннях, її може часто боліти голова, турбувати нудота, запаморочення.
…Директор Хмелівської школи вважає, що її ще можна врятувати, але через два-три роки це буде неможливо. Проте ціна питання — 400 тисяч гривень, видно, зависока. А на другій шальці терезів — здоров’я дітей і порятунок села від вимирання. Цікаво, скільки коштує це?
Фото авторки