ФОТОГРАФ ІРИНА ФЕДОРОВИЧ ІЗ ТЕРНОПОЛЯ ПРАЦЮЄ З НАЙМОЛОДШИМИ МОДЕЛЯМИ — ДІТКАМИ, ЩО МАЮТЬ КІЛЬКА ДНІВ ВІД НАРОДЖЕННЯ, ХОЧА ФОТОГРАФУЄ І СТАРШИХ. ВОНА ЗНАЄ, ЯК ЗАКОЛИСАТИ НЕСПОКІЙНИХ МАЛЮКІВ І ЯК ЗРОБИТИ ПЕРШІ СВІТЛИНИ ДИТИНКИ, ЩОБИ ВОНИ ДОВГІ РОКИ НАГАДУВАЛИ БАТЬКАМ ПРО МАЛЕНЬКЕ ЩАСТЯ. ТОЖ ПОСПІЛКУВАЛАСЯ З ІРИНОЮ ТА РОЗПИТАЛА ЇЇ ПРО ОСОБЛИВОСТІ ФОТОГРАФУВАННЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ.
— З чого все почалося?
— Я тривалий час шукала себе. Займалася та продовжую займатися рукоділлям. Давно захоплююся фотографією, вивчала її, а коли вчитель сказав, аби обрала напрямок, задумалася. Мені подобалася сімейна та весільна фотографія, а особливо світлини новонароджених. Мала певні вагання, адже праця з такими моделями потребує спеціальних знань. Якийсь час відкладала починання. Впевненість у собі з’явилася, коли в мене народилася дитинка.
Я давно стежила за новими підходами до фотографії, що їх використовували іноземні фотографи, переглядала відеоуроки, читала поради, але зрозуміла, що живе спілкування з практикуючими колегами в цій галузі є незамінним. Тому почала відвідувати майстер-класи, воркшопи. І нині постійно вчуся, бо фотографія розвивається дуже стрімко.
Досвід власного материнства дуже важливий — адже знаю, як поводитися з дітками, як фотографувати, щоби їм було комфортно. Щойно зробила перші світлини немовлят, зрозуміла: це моє, і я насолоджуюся зйомками. Коли до мене дзвонять і домовляються про фотосесію, в мене одразу з’являються вогники в очах, і вже живу тим, що скоро фотографуватиму. Крім того, це заняття дає змогу приділяти багато часу своїй дитині та розвиватися. Я б не змогла просто сидіти й чекати, поки закінчаться три роки декретної відпустки, а потім скигліти, що не хочу на роботу. Просто займаюся тим, що мені подобається.
— Який найоптимальніший час для перших світлин?
— Найліпше фотографувати, коли діткам від п’яти до чотирнадцяти днів. Моїй найменшій моделі було п’ять днів. У такому віці вони багато сплять. Хоча фотографувала й діток, котрі ніяк не хотіли спати і дивилися на мене з таким виразом обличчя, ніби запитували, що я з ними роблю. Під час однієї з останніх у часі зйомок переконалася, що всіх дітей можна заколисати. Просто на це потрібен час та особливий підхід. Я люблю фотографувати діток у позах, близьких до тих, в котрих вони були в маминому животику: зі згрупованими ручками й ніжками. І саме в ранньому віці їм комфортно у них.
— Як готуєшся до зйомки?
— Це дуже клопіткий процес. З кожним разом продумую все більше й більше дрібниць. Тепер побільшало реквізиту, тому міркую, як зробити щось нове, придумую цікаві поєднання. Наперед продумую, як заміню якийсь з елементів, якщо дитині щось не підійде, бо діти бувають дуже різні. Вони часто проявляють і характер, і вподобання. Траплялося, що не хотіли фотографуватися на певному кольорі — щойно покладеш на нього, одразу починають плакати. Багато уваги приділяю створенню образів — це непростий процес. Треба продумати деталі: кольори, котрі гармоніюватимуть одне з одним та підходитимуть дитинці. А ще — передати її особливість, підкреслити це і позою, і кольорами…
— А чи не заважає дітям звук фотоапарата?
— Ні. Колись пробувала фотографувати в «тихому режимі», але зрозуміла, що він абсолютно не тихий. Тому користуюся звичайним.
— Чим особливі маленькі моделі?
— Мені запам’яталося, як одного разу фотографувала півторамісячну дівчинку. І ось сповиваю її, щоби зробити кілька кадрів, а вона дивиться на мене поглядом, в якому читаю: «Я вже дуже доросла, навіщо ти мене сповиваєш?»
Мене захоплює те, як дивляться діти: ніби розуміють все. Це й намагаюся передати на фото. Світлина новонародженого — дуже цінний спогад, бо дітки ростуть дуже швидко — вже за місяць вони стають геть іншими.
— Що для тебе головне у фотографії?
— Зберегти момент, коли діточки маленькі та безтурботні, зберегти їхні маленькі пальчики, ручки, ніжки. Ці виразні погляди. Їхню тендітність…
Спілкувалася Анна ЗОЛОТНЮК.
На фото: Ірина ФЕДОРОВИЧ; світлини зроблені Іриною.
Фото з архіву Ірини Федорович