Легенди про розіп’ятих хлопчиків, двох рабів на кожного бандерівця — то ще далеко не повний перелік усіх «дібр», якими нас «наділяє» російська пропаганда. На окупованих територіях тамтешні ЗМІ під диктовку Кремля розповідають людям багато чого цікавого. Наприклад, ви знали, що в українських храмах начебто зберігають купу зброї? Я — ні. Довелося навіть у свою церкву піти й питати: є в нас таке добро в разі нападу сепаратистів чи ні. Не знайшли. А по той бік барикад народ вірить, що в бандерівців тепер не лише на стрісі кулемет, а й у храмі склад зброї. З такими темпами роботи російської агентури українців скоро навіть ІДІЛ почне боятися.
А оце днями почали сепаратисти розгонити в Інтернеті ще одну побрехеньку про українців. Ми ж, як відомо, нація богомільна. Церков багато, у містах щоразу все нові з’являються, у селах замість стареньких нові зводять. Люди каплички офірують, на роздоріжжях хрести і фігури ставили колись, ставлять і нині. І все б нічого, якби не одне «але» — тікають церковні громади від московської церкви в українські. Це неабияк лякає Росію. От і вирішила вона запустити новий міф про те, що «Україна стає менш християнською». Здалеку побачили в нас «розквіт» сект і «гноблення» та «утиски» православ’я та й узялися клепати цими вигадками мізки мешканцям окупованого Донбасу.
Отак дивишся на це все й думаєш: робить із України Москва монстра якогось: і вусаті ми, й зубаті, й кусючі, і загребущі, і людожери, й садисти, і невіруючі (чи то пак «менш християнські»), і куркулі, яких світ не бачив. Оббріхує, як може. От тільки забуває про відому істину: те, що ти говориш про когось, розповідає насамперед про тебе. Нині Росія сама в монстра перетворилася, от і хоче свою личину причепити державам, які не мають наміру танцювати під її дудку.
О. ЯКУШКО.
Фото з вільних джерел