Ото чо то так є: жичиш-жичиш людям всьо добре, а те добре деколи ну ніяк не настає. І на свята жичиш то-сьо, а як прийдетьсі до діла, то нема ні того ні сього. Я вже не знаю: пити тости мовчки чи що. Бо тоті побажання ніяк не хочут сі справджувати.
Кілько ми вже на той День Незалежності кажемо: най би та война сі скінчила. А вона йде. Кілько кажемо: най би наші хлопці не гинули. А вони гинут. Кілько просимо: владо, не кради! А вона краде. Кілько клянчимо: підбавте простому люду грошей! А надбавок нема. Може, то ніц не просити і не клянчити, само сі звалит на нас колись чи що.
А може, ми неправильно озвучуємо тоті побажання. Може, тре наказувати, а не просити, вимагати, а не клянчити? Ну бо поводимсі перед «слугами народу» як раби, а не як господарі на своїй землі.
Кажут, же коли жичиш комусь щось, то підсвідомо собі того бажаєш. От що я нинька бажаю собі і всім, то жеби ми паски не затягували, а попускали. Жеби гроші не рахували пальцями, а на машинці. Жеби не думали, як нагребти, а як поділитисі. Но коли то сі стане?
Я во тоже незалежний, на роботу ніхто мене не гонит, по роботі — тоже. Сиджу собі вдома коло плитки і рихтую то-сьо. Тілько раз на місяць від держави на подачку чекаю, бо інакше навіть сто грам муки не буде де взєти. От такий я незалежний і з «косою». Нє, не Юльчиною, а своєю: сам зрихтував і сам спік. Тримайте рецепта.
Для тіста нам тре 120 мілілітрів молока, чайну лижку цукру, їден жовток, 30 грам масла, дрібку соли, 15 грам дріжджів і зо 300 грам муки.
Дріжджі розчиняємо в теплім молоці, додаємо цукор. Лишаємо на 5—10 хвилин, жеби сі розтопило і запінилосі. Масло розтоплюємо і збиваємо з жовтком. Вливаємо то до дріжджів, додаємо сіль і муку та й місимо тісто. Лишаємо його на годину-півтори в теплім місцю, жеби підойшло. Тим часом рихтуємо начинку. Для неї ладимо 50 грам масла, три-штири столових лижки цукру і їдну-дві чайних кориці. Розм’якле масло змішати з цукром і корицьою. Тісто розкачати поздовж завтовшки зо сантиметр. Покласти начинку і скрутити тісто в рулет. Розрізати його по довжині, залишивши неруханим кінець. Потім переплітаємо ті дві половинки в «косу», тоди формуємо коло і кінці зчеплюємо. Мастимо бляшку олією, викладаємо наш «віночок», даємо півгодини підойти. Тим часом розігріваємо духовку до 200 градусів. Змащуємо зверха тісто збитим жовтком, жеби рум’яне було, і ставимо пектисі на півгодини. Через 10—15 хвилин зменшіт температуру до 180 градусів. Як сі спече, дайте трошка вистигнути і посипте зверха пудрою.
Смачного!
Ваш пан ЮЗЕК.
Ілюстрація Миколи Пилиповича