Я — уродженець Кропивницького, а нині, за порадою знайомих, працюю на Тернопіллі — в Горошовій Борщівського району в теплицях. Хочу заробити собі на нову військову форму, взуття і на витрати в рамках свого проекту, про який розповім далі.
Пишу до газети з метою поширити між читачами таке твердження: якщо людина вірить, що Бог може зупинити війну — Він її зупинить.
Уже понад два роки я перебуваю на сході України як медик і капелан (церква адвентистів сьомого дня). Спершу мене мобілізували до лав Збройних сил України. Відслуживши, я повернувся в зону АТО добровольцем, закінчив курси парамедиків. Побувавши у багатьох гарячих точках, дійшов до висновку, що наші захисники повинні мати місця для молитви. Не обов’язково будувати церкви — можна облаштовувати їх у покинутих будинках. Прибрати там, покласти Біблію — і вже буде де помолитися.
Це важливо, бо на війні я бачив речі, які може пояснити тільки Бог. Бачив населені пункти в самому епіцентрі війни, яких вона не зачепила. Жодних руйнівних наслідків там нема, крім, звичайно, економічних. В одному з таких уцілілих сіл на Луганщині я побачив церкву, яку відвідували, як мені сказали, бійці з обох сторін. Може, в різний час, може, в цивільному… Як вони зважилися на це — не знаю. Бачив там дітей, які гралися на вулицях. Запитав у місцевих жителів, чому вони такі легковажні, адже довкола чути постріли? А мені сказали, що за час війни у їхній населений пункт не залетів жоден снаряд.
Тоді в мене виникла ідея зробити невеличкі будівлі для молитви на всій лінії вогню. І я вирішив започаткувати проект «Бог зможе зупинити війну». Бо коли люди різних конфесій об’єднуються і вірять Богові — Він робить те, про що вони просять. Перегляньте французьку військову драму 2005 року «Щасливого Різдва». У ній ідеться про те, як на бойових позиціях у часі Першої світової війни французи, німці й англійці відклали вбік зброю, аби відсвяткувати Різдво.
Я упевнений: навіть ті, котрі заробляють на війні величезні гроші, не можуть перешкодити Богові спинити її. Тому закликаю всіх людей усвідомити велику силу молитви й молилися за своїх рідних, котрі перебувають у зоні АТО, й за мир в Україні.
Щоби кожен солдат зрозумів, як неоціненно багато роблять люди, котрі за нього моляться, я планую викроїти частину із зароблених на Тернопільщині грошей на перевидання книжки подружжя Зозуліних «Молитва матері» (вона є у вільному доступі в Інтернеті), аби розповсюдити її по всій лінії вогню буремного сходу. Вірмо: з нами Бог, а для Нього немає неможливого.
Сергій ГОРБАНЬОВ.
м. Кропивницький — с. Горошова Борщівського району.
Фото з вільних джерел