Коли людині до чогось байдуже, то вона, бува, каже, що потрібне йому те щось, як зайцю стоп-сигнал. Або як рибі парасолька. Є і низка інших порівнянь. А життя пропонує все нові. Нині можемо сказати й так: потрібно, мовляв, воно мені, як українському чиновнику Євросоюз.
«Стривайте, що ж це за порівняння?! — може навіть обуритися хтось із читачів. — Адже щире бажання, щоб Україна увійшла до європейської спільноти, вивело людей на Майдан, на Революцію Гідності». Із цим, звісно, погодимося. Але уточнимо: народ вийшов на Майдан, передусім молодь. А тепер би чиновникам зробити все від них залежне — оформити потрібні документи, виконати підготовлювальні роботи. Депутатам — ухвалити відповідні закони. І всі ми відчули б реальну користь від зближення з ЄС. Проте… Віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе розповіла, до чого призвела байдужість очільників, які вельми прохолодно ставляться до співпраці нашої країни з ЄС. «Ми втрачали не лише час — ми вже втратили частину європейських коштів, грантів, призначених для України», — констатувала вона. І деталізувала: «Так, Міненерго зараз має звернутися до Єврокомісії і подати заявку хоча б на останні 2 мільйони євро на впровадження системи енергоефективності. Хоча початково йшлося про 22 мільйони, виділених для України, але ми їх втратили, бо бюджет цієї програми добігає кінця в 2017 році». Ще 9,3 мільйона гривень ми могли б отримати на розбудову прикордонних переходів, але втратили і їх.
Отож нашому «рідному» чиновнику Євросоюз та всі пов’язані з ним вигоди — як зайцеві стоп-сигнал. Особисто для себе чиновник нічого корисного тут не бачить, то навіщо йому старатися. Йому й так добре.
І. РИЖЕВСЬКИЙ.
Фото з вільних джерел