АРМІЯ, ЗА ЯКУ НЕ СОРОМНО ПЕРЕД СВІТОМ. Відомий генерал Шарль де Голь, який доклав багато зусиль, щоб Франція була звільнена від гітлерівців і щоб після війни могла відбудуватися, дуже високо оцінив боротьбу українського народу проти нацистської Німеччини і проти совітів. Адже ніякий народ не боровся так довго і так героїчно, як український проти більшовицької пошесті, аж до початку 60-х років. Де Голь сказав: якби він мав таких воїнів, як УПА, то ніколи німецький чобіт не ступив би на французьку землю.
* * *
А ТИМ ЧАСОМ… У Франції офіційно відкрито алею ім. Пилипа Коновала — канадця українського походження, героя Першої світової війни, єдиного українця — кавалера Хреста Вікторії, найвищої та найпочеснішої нагороди за мужність перед лицем ворога, яким можуть бути нагороджені військовики з країн, що свого часу були підлеглими Британській короні. Меморіал пам’яті битви за висоту 70 відкрито нещодавно у Лепсі, поблизу Парижа. В урочистостях взяли участь урядовці Франції та Канади, а кошти на відкриття алеї ім. Пилипа Коновала зібрала українська громада Канади.
* * *
ДВІ РУСІ. Російський письменник Олексій Толстой писав: «Є дві Русі. Перша — Київська — має своє коріння у світовій, а щонайменше в європейській культурі. Ідеї добра, честі, свободи розуміла ця Русь… А є ще друга Русь — Московська. Ця Русь зробила своїм національним ідеалом криваву деспотію і дику запеклість».
* * *
ДІАГНОЗ ВІД КШИШТОФА ЗАНУССІ. «Вашим нещастям було те, що після отримання незалежності ви пішли російською дорогою реформ, а не знайшли власної дороги. Через те маєте олігархів, яких ми, дякувати Богові, оминули на своєму шляху. Олігархи — величезна перешкода в розвитку краю. Влада і гроші не можуть бути сконцентровані в руках кількох осіб. Це велика небезпека». То погляд на українські проблеми відомого польського режисера Кшиштофа Зануссі.
* * *
ЧОГО НЕМА У НАШІЙ ІСТОРІЇ. Філолог за фахом, а нині заробітчанка Олена Косенко пише: «Весь світ змирився з думкою, що Росія непереможна, а ми знаємо, що Росію можна і треба перемогти. Історія показує, що серед нас завжди було багато сміливців. На нашій мапі, на відміну від росіян, немає ганебної Поклонної гори, куди російські царі виходили зустрічати монгольського зверхника, цілували йому чобіт і вели монгольського коня з монгольським вершником за вуздечку до свого палацу, щоб там заплатити данину. І продовжувалося це віками. Ще за життя Петра І Росія платила данину кримському хану. Наш же народ знав, що за волю треба боротись. Ми робиили це раніше і робимо зараз. І багато кому можна повчитися у нас мужності та рішучості».
* * *
ТЕРОРИСТКА ПЕРЕХОВУВАЛАСЬ У КРЕМЕНЦІ. Історію свого проживання на Тернопільщині розповіла російським ЗМІ Маргарита Зайдлер, котра входить до «ополчення» так званої Новоросії. За словами «ополченки», на Тернопільщину вона приїхала на запрошення одного з монахів Почаївської лаври та проживала в Кременці, у Богоявленському жіночому монастирі УПЦ (МП) аж шість років. Згодом, на початку 2014 року, Маргарита Зайдлер переїхала в Крим, де разом з головним терористом «Новоросії» Ігорем Гіркіним допомагала російським військам в окупації Кримського півострова. За сприяння того ж Гіркіна «монашка» УПЦ МП вступила в ряди терористичного «ополчення» «Новоросії», в складі якого і нині воює проти української армії.
* * *
ЇХНЯ ДОМІНАНТА — НЕНАВИСТЬ. «Ті, хто працює на путінському телебаченні та в інших підрозділах інформаційних військ, це (не журналісти. — Д. В.) люди зовсім іншої професії, — стверджує московський журналіст Ігор Яковенко. — Їхнє домінантне відчуття — ненависть. Вони професійно ненавидять: західний світ загалом і кожну країну окремо. Особливо ненавидять Америку та Європу. Окремо ненавидять Україну. Ненавидять, я сказав би, неквапом. Зі смаком. Із відтяжкою. Нині навіть у російських телесеріалах спеціально вводять персонажів з українськими прізвищами, що спілкуються дивною говіркою, яка, мабуть, має свідчити, що цей персонаж — українець. І якось так завжди виходить, що всі ці персонажі-українці або повні кретини, або цілковиті покидьки».
* * *
ПРИВІД ДЛЯ ВТІХИ. «Конфлікт Порошенка і Саакашвілі подарував російському офіціозу вишукане блаженство, — зазначає далі Ігор Яковенко. — Важко сказати, кого з цих двох людей Путін і його обслуга ненавидять більше. Але те, що ці двоє — найненависніші для російської влади політики — це факт. А з країн найненависніша ними — Україна. Тому що всерйоз вирішила порвати з радянським імперським минулим. Тому що не дала себе підкорити і захопити. Тому що зберегла почуття власної гідності. Ну як можна не ненавидіти таку країну? Як можна не радіти її великим і дрібним неприємностям?»
За інформаціями видань «Українське слово», «Україна молода», «Високий Замок», «Українська правда», RISU, «День».
Д. ВІТЮК, бібліотекар.
м. Тернопіль.
Фото з вільних джерел