У ЧОТИРИ РОКИ ВІН НАВЧАВСЯ У НЕДІЛЬНІЙ ШКОЛІ, У П’ЯТЬ СТАВ ПЕРШО–КЛАСНИКОМ І БУВ НАЙМОЛОДШИМ УЧНЕМ У КЛАСІ. НИНІ ЙОМУ П’ЯТНАДЦЯТЬ, І ВІН УЖЕ НАВЧАЄТЬСЯ В ТЕРНОПІЛЬСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ. МИРОСЛАВ КОРИЦЬКИЙ — НАЙМОЛОДШИЙ СТУДЕНТ В УКРАЇНІ. ЦЬОГОРІЧ ВІН ВСТУПИВ ДО НАВЧАЛЬНО-НАУКОВОГО ІНСТИТУТУ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ІМЕНІ Б. ГАВРИЛИШИНА.
П’ятнадцятирічний юнак розповідає, що в жодному разі не поспішає жити, а просто відчуває, що може більше й хоче щодня розвиватися. Про те, що можна закінчити школу швидше, Мирослав дізнався від мами.
— Я навчався в 10 класі Тернопільської загальноосвітньої школи №24, й під час зимових канікул мама сказала мені, що є можливість пройти програму 10 та 11 класів за один навчальний рік, — розповідає Мирослав. — Я з радістю пристав на пропозицію, оскільки відчував, що це буде цікавий досвід. Ще з дитинства я хотів зробити щось особливе, хоча не очікував, що стану студентом так швидко. Проте, як на мене, це чудовий старт для подальшого розвитку.
Мирослав зізнається, що закінчувати два класи одночасно й готуватися до зовнішнього незалежного оцінювання було нелегко. До того ж до ЗНО хлопець готувався самостійно. Проте результатами задоволений. З української мови та літератури він набрав 151 бал, історії України — 160, географії — 183 бали. Документи на вступ хлопець подав на 4 факультети в ТНЕУ та на історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Під час вступної кампанії, як і в багатьох цьогорічних абітурієнтів, у Мирослава виникло чимало казусів. Зокрема, це і неполадки в електронній системі.
— Нам довелося трішки «повозитися», але все вдалося вияснити. Спершу на державну форму навчання я не вступив, але, за порадою працівників приймальної комісії ТНЕУ, ми звернулися в Міністерство освіти і науки України, внаслідок чого нам виділили державне місце, — зазначив хлопець.
Мирослав, порівнюючи навчання в школі та перші дні навчання в університеті, зауважив, що у школі було веселіше й важче. Адже у виші він вивчає те, що йому подобається. Зокрема, предмети мають дотичність до його улюблених географії, історії, правознавства. І тут не доведеться вчити фізику та хімію, з якими у школі «не дружив». Але це лише початок, тому, як буде далі, не знає. Проте студента-першокурсника вже зацікавила просторова економіка, яку йому хочеться глибше вивчати. Окрім того, на своїй спеціальності Мирослав має змогу вдосконалити німецьку мову й після другого курсу вступити до Дрезденського університету.
У майбутньому Мирослав мріє стати спортивним менеджером німецького футбольного клубу й жити в Німеччині. Однак хлопець зауважує, що завжди говоритиме, що він — українець. А любов до Німеччини у юнака виникла не просто так: прабабуся та прадідусь по маминій лінії — німці. Мирослав розповів, що вони були дуже ерудованими: прабабуся знала три мови, прадідусь — чотири.
Своїми досягненнями хлопець завдячує насамперед батькам. Тато Мирослава — приватний підприємець, а мама займається домашнім господарством, піклується про свою сім’ю, у якій підростає ще двоє дітей.
— Мені доводилося бачити молодих людей, які губили своє життя поганими звичками. Мене ж батьки виховали по-іншому, і все, що я маю — це тільки завдяки їм. Як розповідала мама, вони мені просто ніколи не заважали. Підтримували мої захоплення, не нав’язували, на які курси чи секції записатися. Я обирав те, що мене цікавило. У дитинстві чотири роки ходив на кікбоксинг, три роки займався волейболом. Спорт не полишаю і тепер: відвідую тренажерний зал. Цікавлюся футболом та його історією.
У колекції Мирослава є і чимало нагород. За небагато років назбиралося близько півсотні грамот та відзнак. Серед них — за участь у таборі Euroсamp 2016, що проходив у Львівській області, під час якого молоді розповідали про європейські цінності.
Віримо, що попереду в Мирослава ще багато досягнень, зичимо успіху у складанні першої сесії, після якої, як відомо, кожен стає повноцінним студентом.
Фото авторки