ЗАХВОРІЛИ. ШУКАЄМО СПОСОБИ ЛІКУВАННЯ В ІНТЕРНЕТІ, ДИВИМОСЯ РЕКЛАМУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ НА ТЕЛЕБАЧЕННІ, ПИТАЄМО ПОРАД У ЗНАЙОМИХ. ЗРЕШТОЮ — ДОВГЕ Й ЧАСТО БЕЗРЕЗУЛЬТАТНЕ ЛІКУВАННЯ. ЗНАЙОМО? ТАК ЛІКУЄТЬСЯ БІЛЬШІСТЬ УКРАЇНЦІВ.
Подібно боролася із виразкою на гомілці й мама моєї колеги. І тільки через три роки все ж звернулася до лікаря. А вже на третій день після операції почула, що одужує, а трансплантат повністю приживлюється. Коли я почула цю історію, вирішила поспілкуватися з лікарем, що оперував маму моєї колеги, і розпитати, як вдається так швидко досягти бажаного результату в лікуванні виразок, при нагоді дізналася і про лікарські будні.
Самолікування — не вихід
Юрій Футуйма — хірург, проктолог, подолог, кандидат медичних наук та доцент кафедри хірургії №1 з урологією та малоінвазивною хірургією імені проф. Л. Я. Ковальчука Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського. Із ним вдалося зустрітися під час його чергування в Тернопільській університетській лікарні. Лікуванням виразок на нижніх кінцівках та гнійних ускладнень цукрового діабету Юрій Михайлович займається вже понад десять років, тому з власного досвіду стверджує, що великий відсоток хворих приходить уже із задавненими хворобами.
— Сьогодні всі пацієнти надзвичайно «мудрі», — зазначає Юрій Футуйма. — Читають в Інтернеті, як лікуватися, і чомусь не розуміють, що там може написати будь-хто і будь-що. Люди самостійно призначають собі різні мазі, примочки й не звертаються до лікарів. Приходять уже тоді, коли лікувати стає надто складно, виразки дуже глибокі, а гнійні ускладнення діабету потребують ампутацій. Іноді дивуєшся винахідливості у методах «домашнього» лікування від «бабок, сусідки, куми, тещі і т. д», які застосовують люди. Своєю чергою, наша лікарня скрупульозно підходить до лікування усіх видів виразок. Ще до госпіталізації ми визначаємо штами бактерій у рані. Адже виразка без збудника — це дуже рідкісний випадок. У більш ніж 90 відсотків випадків у рані виявляємо золотистий стафілокок, стрептококи тощо. Наступним завданням для нас є визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків. Тільки після цих двох етапів ми починаємо лікування. Цікавим є факт, що навіть під час лікування при контрольному посіві штами збудників можуть змінюватися, і відповідно змінюється тактика антибіотикотерапії.
Лікування ж, за словами Юрія Михайловича, триває близько двох тижнів, а профілактика — усе життя. Враховуючи ціни ліків, «задоволення» це не дешеве. Але під час так званого самолікування за тривалий час гаманець пустіє не менше, до того ж, як правило, безрезультатно. А якщо помножити на поневіряння, болі, морально-психологічне виснаження організму… Сьогодні завдяки вивченню та розробці нових методик лікування, особливо в хірургії ускладнень цукрового діабету, подолати хворобу вдається швидше. Окрім того, значно зменшилася кількість ампутацій кінцівок.
— Люди не поспішають до лікарів, бо пацієнти при так званій безоплатній медицині сьогодні на цілковитому самозабезпеченні, — стверджує Юрій Футуйма. — Але варто усвідомлювати, що за довгий період самолікування вам доведеться витратити значно більшу суму коштів, ніж під час лікування у клініці. А в ідеалі все має бути зовсім не так: пацієнти не повинні думати про те, де взяти кошти на лікування, держава мала б забезпечити їх. І не важливо, яку це матиме назву: чи то страхова медицина, чи якась інша. Основне, щоб були створені належні умови для лікарів та пацієнтів.
Лікування власними методами
Щодо лікування гнійних захворювань, то її основним спеціалістом у Тернопільській університетській лікарні останні два десятиліття був світлої пам’яті хірург, учитель Юрія Футуйми — доцент Іван Чонка. Він розробив чимало методик лікування цих захворювань, на які кафедра хірургії отримала патенти і котрі успішно застосовуються в лікуванні.
— Останній наш патент на корисну модель «Спосіб ампутації фаланги пальця у хворих на синдром стопи діабетика», — розповідає Юрій Футуйма. — Ця методика дає змогу нам відсікати кістку електромеханічним методом. Після чого відбувається шліфування кістки під високою швидкістю, яке запобігає подальшому її нагноєнню та сприяє відсутності мікротріщин. Рана заживає у п’ять разів швидше. Окрім того, Іван Чонка розробив та залишив нам у спадок способи пластики для лікування хворих із гнійно-некротичними ранами і трофічними виразками, запатентував унікальні ранозагоювальні пов’язки на основі живиці карпатської, що у певної категорії хворих при умові «чистої» вперше виявленої і неглибокої виразки дає можливість вилікувати її в амбулаторних умовах. І ці пов’язки в народі отримали назву «пов’язки Чонки». Якщо раніше лікування таких хворих стаціонарно тривало три-чотири тижні і більше, то сьогодні до десяти днів. І це завдяки розробкам нашої кафедри загалом та Івана Чонки зокрема. Велику підтримку в цьому напрямку ми маємо від головного лікаря університетської лікарні Василя Бліхара, завідувача кафедри професора Анатолія Беденюка та завідувача хірургічного відділу Олега Гусака.
До слова, Юрія Футуйму до лікування трофічних виразок та гнійних ускладнень цукрового діабету «привів» саме його колега Іван Чонка, передав свої знання та досвід. Адже раніше Юрій Михайлович займався тільки абдомінальною хірургією та проктологією.
Як розповів хірург, синдром діабетичної ступні — це одне із ускладнень цукрового діабету. І найнебезпечнішим фактором тут є те, що люди тривалий час навіть не здогадуються, що хворіють на цукровий діабет. Як наслідок, приходять до лікарів уже з ускладненнями. Бувало й так, що цукровий діабет у людини ще не діагностований, а гнійні ускладнення на нозі вже є. У багатьох випадках без ампутації вже не обійтися. Проте лікар наголошує, що цьому можна зарадити, якщо на ранніх етапах звернутися по кваліфіковану допомогу. До того ж сьогодні їхня лікарня володіє достатньою кількістю методів лікування синдрому діабетичної ступні, що при своєчасному зверненні дає змогу зберегти пацієнтові кінцівку.
Але нічого не відбувається без постійної роботи над собою, без довершення знань. Тому, за словами Юрія Футуйми, доводиться постійно проходити різноманітні курси підвищення кваліфікації, відвідувати форуми, наукові конференції, де є змога обмінятися досвідом з іншими лікарями, дізнатися про нові підходи до лікування тієї чи іншої хвороби. Робота, звісно ж, забирає в лікаря більшість його часу. Бо ця професія стає стилем життя, яке повністю треба присвятити пацієнтам.
Сили для роботи — із творчості
Однак навіть лікарям потрібно часом забути про хвороби й відновити сили. У цьому Юрію Михайловичу допомагає музика, якою займається з дитинства. У 2013 році йому присвоїли звання Заслуженого артиста естрадного мистецтва України. У його колекції — 75 пісень, більше половини яких поклав на власну музику. Слова пісень написали поети Тернопільщини: Іван Чонка, Олександра Кара, Леся Любарська, Алла Бінцаровська, Михайло Гандзола, Олександр Рожанський, Іван Кушнір та інших регіонів України — Віталій Пригорницький, Марія Грицан. Цього літа Юрій Футуйма став солістом Тернопільської муніципальної духової «Оркестри Волі». Чоловік зізнається, що музика для нього — це особлива розрядка після важких лікарських буднів, а на концертах вдається морально відпочити.
Та після кожного концерту Юрій Михайлович знову повертається в хірургічне відділення, де на нього чекають пацієнти.
— Як писав Іван Чонка: «На роботу, як на свято, ходжу я щодня. Без роботи жити клято не можу і дня…» — цитує лікар. — Ці рядки про наш колектив. Незважаючи на те, що робочий день у нас розпочинається о дев’ятій годині, о восьмій уже кожен на роботі й знає, як почуваються його пацієнти. Наш колектив — це велика дружна сім’я, у якій завжди готові прийти на допомогу.
У хірургічному відділенні та на кафедрі хірургії №1 з урологією та малоінвазивною хірургією Юрій Футуйма працює вже 16 років. Люди, з якими працює, є не тільки колегами, а й учителями. Бо освіту Юрій Михайлович здобував у виші, в якому тепер викладає. Спершу працював лаборантом кафедри, потім навчався в аспірантурі, відтак захистив кандидатську дисертацію під керівництвом колишнього ректора ТДМУ світлої пам’яті Леоніда Якимовича Ковальчука. Одержаними знаннями лікар-викладач тепер ділиться зі своїми студентами, інтернами. «Мої вчителі не жаліли мені своїх знань, а я без жалю віддаю їх своїм учням. Як учень я дуже пишаюся своїми вчителями, але тепер і я пишаюся своїми учнями, уже як вчитель», — зауважує хірург.
Незважаючи на те, що робота та захоплення музикою забирають доволі багато часу, Юрій Михайлович цікавиться також вишиванням та роботою з деревом. До того ж разом з дружиною Надією виховують сина Віктора, дочку Юлію, встигає приділити увагу онучці Веронічці. «Мій колега Чонка, за висловами якого можна видати життєвий посібник, коли його запитували: «Як ви все встигаєте?», говорив, що доба має 24 години. Так-от, не варто марнувати жодної», — підсумував Юрій Футуйма.
Фото з вільних джерел