ОДРАЗУ ДВА ДОПРЕМ’ЄРНИХ КІНОПОКАЗИ ВІДБУЛИСЯ МИНУЛОГО ТИЖНЯ У ТЕРНОПОЛІ: ДЕБЮТНОГО ПОВНОМЕТРАЖНОГО ФІЛЬМУ МОЛОДОЇ РЕЖИСЕРКИ МАРИНИ СТЕПАНСЬКОЇ «СТРІМГОЛОВ» ТА СЛОВАЦЬКО-УКРАЇНСЬКОГО КРИМІНАЛЬНОГО ТРИЛЕРА «МЕЖА». НА ЖАЛЬ, АНШЛАГУ НА КІНОПОКАЗАХ НЕ БУЛО, ХОЧ ОБИДВА ФІЛЬМИ ПО-СВОЄМУ ЦІКАВІ, ПОРУШУЮТЬ ВАЖЛИВІ СУСПІЛЬНІ ПРОБЛЕМИ І ЗНЯТІ НА ГІДНОМУ ЄВРОПЕЙСЬКОМУ (НЕ БОЮСЯ ЦЬОГО СЛОВА) РІВНІ. ВОЧЕВИДЬ, УКРАЇНСЬКЕ КІНО НАБИРАЄ ЯКІСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ, А ОСЬ ЙОГО ПРОМОЦІЯ (РЕКЛАМА) ВІДСТАЄ. ПРО ЦЕ ГОВОРИЛА ЖУРНАЛІСТАМ МАРИНА СТЕПАНСЬКА, І З НЕЮ ВАЖКО НЕ ПОГОДИТИСЯ.
«Стрімголов» для тернополян був особливо інтригуючим, адже в одній з провідних ролей у ньому знявся головний режисер нашого театру, народний артист України Олег Мосійчук. «Наш Шон Коннері», — як назвала його Марина Степанська. Вона дуже високо оцінювала його харизму, «європейський типаж» і акторський талант. На знімальному майданчику, де здебільшого працювала молодь, Олег Петрович був прикладом зібраності, старанності, відповідальності.
Своєю чергою Олег Мосійчук захоплено говорив про молоду команду творців фільму. «Після десятиліть відсутності українське кіно розпочало стрімкий рух вперед, — сказав він. — І взялись за це молоді, талановиті, сучасні люди. Я ловив кайф від роботи з ними, багато у них вчився. Така молода дівчина (це про Марину Степанську. — Г. С.), а працює, як годинник. Це таке задоволення. Із захопленням спостерігав, як робив свою роботу оператор-австрієць, високий професіонал».
Інший актор, львів’янин Андрій Селецький теж захоплений Мариною: «Так, як вона працює, — це прекрасно. У неї вже є фільм — короткометражка «Чоловіча робота». Я коли його побачив, одразу погодився на зйомки».
Оті взаєморозуміння, довіра, збіги в поглядах на проблеми, про які йдеться у фільмі, значною мірою сприяли його успіху. «Дуже хотілося зробити щось про справжні стосунки молодих людей, щоб протиставити це телесеріалам, які бачимо з екранів, — розповідала Марина Степанська. — Фільм цей не для масового глядача, а для того, що думає. Ми не прагнули нікого розважити. Ми хотіли створити умови для роздумів, для аналізу. Хоча після фестивалю акторського кіно в Рабаті (Марокко) у нас просили додаткові покази і аудиторії були повні. Це був арабо-франкомовний фестиваль, ми були там ніби збоку. Тому приз за найкращу жіночу роль Дар’ї Плахтій став для нас радісною несподіванкою».
У центрі фільму — двоє молодих людей. Антон — музикант-вундеркінд, що подавав великі надії, але не втримався, «підсів» на алкоголь та наркотики. І Катя — не впевнена у собі художниця, що пропадає на дискотеках. Коли вони випадково зустрічаються, він щойно вийшов з психоневрологічного диспансеру, де півроку лікувався від згубних звичок, вона збиралася заміж за німецького фотографа, якого не кохала. І щось потягнуло їх одне до одного, швидше її до нього. «Ми завжди закохуємось у тих, хто нам нас пояснює», — зазначала режисерка кінострічки. Антон спочатку її відштовхував, щоб не ламала свого життя, їхала в ту Німеччину, бо він у будь-який момент може зірватися, це лише питання часу. Чи уявляє вона, яке життя її чекає? Але Катя хоче жити «тут і зараз», і щоб поруч був Антон…
У фільму трагічний кінець. Його уже нічого не може врятувати. Але вона за два тижні спілкування з Антоном (звідси і назва «Стрімголов») багато чого засвоїла, збагнула його науку: падати і вставати — і таки добиватися свого. І Дар’я Плахтій, і Андрій Селецький прекрасно впорались зі своїми ролями. Вони не грали, а жили і дихали любов’ю. Камера час від часу вихоплювала їхні очі, котрі були красномовнішими за слова.
Мої колеги розповідали, шо після фільму їхали додому мовчки, настільки вразив він їх. Це люди середнього покоління, вже щось пережили у своєму житті. Але «Стрімголов» адресований насамперед молоді: от тільки чи піде вона на нього, чи зрозуміє його посили? А ще батькам, бо нагадує, що мало забезпечити дітям сите та безбідне життя. Дід, герой Олега Мосійчука, відвозить Антона в село, подалі від міста, намагається заборонами стримати онука від чергового зриву, але, вочевидь, час уже упущений…
Галина САДОВСЬКА.
На фото: під час прес-конференції (зліва направо): режисерка фільму Марина СТЕПАНСЬКА, актори Олег МОСІЙЧУК та Андрій СЕЛЕЦЬКИЙ.
Фото з вільних джерел