НАПЕРЕДОДНІ ДНЯ ГІДНОСТІ І СВОБОДИ У ТЕРНОПОЛІ, В УКРАЇНСЬКОМУ ДОМІ «ПЕРЕМОГА», ВІДБУЛОСЯ МУЗИЧНЕ ДІЙСТВО, ЯКЕ НІКОГО НЕ ЗАЛИШИЛО БАЙДУЖИМ. МУНІЦИПАЛЬНИЙ ГАЛИЦЬКИЙ КАМЕРНИЙ ОРКЕСТР РЕПРЕЗЕНТУВАВ НОВУ ПРОГРАМУ «СВІТЛА ТРИЗНА» (МУЗИКА ПАМ’ЯТІ ТА НАДІЙ).
Це перший концерт на моїй пам’яті, на якому не аплодували. Тільки музика і слово, слово і музика намагались достукатися до людей у залі, донести до них головний посил дійства: ми живемо нині лише тому, що хтось за це віддав своє життя. І ця сакральна жертва триває і досі: задля того, щоб у нас була свобода і незалежна держава, платимо життям молодих людей. І ще одна думка звучала рефреном: поки кожен не відчує своєї відповідальності за те, якою буде наша країна завтра, важко сподіватися змін на краще. Адже майбутня Україна буде такою, якими будемо ми. Нині дуже потрібні чесність і жертовність кожного. Відповідальність за день завтрашній на кожному з нас. Тому треба вірити, любити, будувати свою державу і пам’ятати про своє минуле.
Сценарій дійства написав заслужений діяч мистецтв України поет Олег Герман. Авторами роздумів про нашу відповідальність перед майбутнім стали постійні ведучі Галицького камерного поетеса Олена Лайко та заслужений журналіст України Михайло Зубик. У дійстві брала участь й Леся Орляк, мама Сашка Орляка, який загинув під Дебальцевим.
Але головною того вечора усе ж була музика. Художній керівник і диригент Галицького камерного народний артист України Василь Феленчак підібрав справді такі твори, котрі несли світло та надію. Тут і «Арія» Й.-С. Баха, і «Палладо» К. Дженкінса, і «Мелодія» з кінофільму «Список Шиндлера», і «Елегія» В. Сапарова, і «Пассакалія» Г. Ф. Генделя. Дуже органічно вписалися у програму і «Варіації в українському дусі» Василя Барвінського. Попри свою фрагментарність, вони близькі нашому серцю. Родзинкою вечора став дебют на сцені Українського дому молодої композиторки зі Львова Мар’яни Рудакевич: оркестр виконав її «Постлюдію пам’яті». Коріння Мар’яни у Тернополі: тут вона народилася, зробила перші кроки. А музику їй навіяв Майдан, зокрема ті його дні, коли над ним звучало «Пливе кача…» і до монумента Незалежності приносили загиблих майданівців. «Не знаходила слів, щоб описати тодішні свої емоції. Але Господь дав нам музику, яка здатна розкрити те, чого не виповісти словами», — сказала молода композиторка. Тернополяни тепло приймали Мар’яну Рудакевич та її «Постлюдію пам’яті».
І вже коли змовк останній акорд, зал, який німував упродовж усього музичного дійства, зааплодував щиро і вдячно. Усі, хто долучився до його створення, заслужили на цю подяку, — за просвітлення сердець та очищення душ.
Галина САДОВСЬКА.
Фото з вільних джерел