У понеділок, 4 грудня, християни святкуватимуть величне свято — Введення у храм Пресвятої Діви Марії.
У Євангелії нічого не сказано про цю подію із життя Божої Матері, натомість відомості про основу свята взяті з традицій Церкви та апокрифічних книг — протоєвангелія Якова та псевдоєвангелія Матея «Про Різдво Пречистої Діви Марії». У цих джерелах вміщена інформація, що, будучи бездітними, святі Йоаким та Анна пообіцяли Богові, що коли стануть батьками, то віддадуть дитину на службу Господу у Єрусалимський храм.
Всевишній вислухав ревні молитви і подарував їм дівчинку. Коли їй виповнилося три роки, батьки разом із урочистою процесією привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька святого Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин зі святим Йосифом.
Введення належить до дванадцяти великих празників. Про нього маємо згадки від V ст., але аж через кількасот років воно стало загально поширеним по цілому Сході. На Захід свято Введення прийшло досить пізно — аж наприкінці XIV ст., а в XV ст. поширилося по цілій Європі. Західна церква святкує празник Введення також 21 листопада.
Цей день у наших предків був пов’язаний із багатьма прикметами. На Введення у календарному циклі замикається осінній сезон і починається зимовий. Як і на Новий рік вважалося, що хто перший прийде на Введення до хати, той буде першим «полазником», тобто тим, що приносить добро чи горе. Тому сусіди не ходили на цей празник зранку до чужої хати, щоб потім їх не звинувачували у тому, що принесли нещастя. Того дня господарі обсипали корови сім’ям і мастили маслом вим’я, щоб давали багато молока, а також обкурювали їх, щоб ніхто не міг того молока відібрати.
Підготувала А. ЗИМНЕНКО.
Фото з вільних джерел