Сьогодні християни святкують велике свято — Хрещення Господнє. Цей празник ще називають Водохрещем, або Богоявленням.
Цей день пов’язують із хрещенням Ісуса Христа у ріці Йордан, яке здійснив Іван Хреститель. Він розповідав народові, що зовсім скоро заради їхнього порятунку зі святою місією має прийти Спаситель. Слухаючи Предтечу, народ постійно був у чеканні. Багатьом було відомо, що Ісус тривалий час перебуває невпізнаним. Тому слова Івана «Він стоїть серед вас» змусили людей захвилюватися. У цей час на березі з’явився Ісус із Назарета. Він разом із грішниками готувався прийняти хрещення від Івана.
Коли Іван підійшов до води, всіх вразили дивні слова, звернені до Галілеянина: «Я повинен хреститися від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» Відповідь Ісуса: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду» (Мт. 3:15), нічого не пояснила оточенню, але для Івана мала певний зміст і переконала його охрестити. Він погодився здійснити обряд. Тієї миті, коли Ісус стояв у річці і молився, сталося щось таємниче, знак розпізнавання. Ісус зайшов, як і інші у воду, але не виявив жодного гріха, а коли вийшов на берег з висоти Дух у вигляді голуба зійшов на Нього, і почувся голос: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!» (Мр. 1:11).
Саме тому це свято ще й називають Богоявленням, адже Він з’явився у трьох іпостасях: Ісус — у тілі, плоті, Святий Дух — в образі голуба, а Бог Отець — у голосі.
Напередодні Водохреща християни святкують Голодну кутю або Другий Святвечір. Увесь цей день вірні нічого не їдять — постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. Цього дня на стіл подають пісні страви: смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар.
Наступного ранку після святкового богослужіння відбувається освячення води. До радянських часів у день водосвяття у селах і містах жителі влаштовували багатолюдні хресні ходи до річок. Крім ікон і церковних хоругв, учасники цих процесій несли запалені «трійці» — три свічки, перевиті квітами. У небо випускали голубів, попередньо прикрашаючи їх стрічками з кольорового паперу.
Донині зі свяченої води у християн починається празникова трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім’ї, хату, інші будівлі, криниці. У народі вважають, що на Водохреще з опівночі до опівночі вода набуває незвичайних, цілющих властивостей, може позбавити людину від тілесних і духовних хвороб. Ці особливості зберігаються протягом року, тому у свято вірні запасалися водою для своїх потреб.
Раніше до Водохреща, згідно з народними прикметами, жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися». Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум’яними. Загалом до Водохреща протягом усіх празників жінки не ходили по воду, це мали робити лише чоловіки.
Після свята розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралася на вечорниці, сім’ї влаштовували складчини та ходили одне до одного в гості з метою наблизити весну.
Підготувала А. ЗИМНЕНКО.
Фото з вільних джерел