Існує стереотип, що вчителі математики – люди логіки, тож усе, що пов’язане з мистецтвом, їм чуже. Галина Дудар з легкістю цей стереотип зламає. Вона не лише талановитий вчитель математики, а й чудова рукодільниця, мама і бабуся.
— Поділіться секретом, як Вам вдається поєднувати математику і творчість?
— Мій досвід роботи вчителем — 34 роки. Увесь цей час працюю у школі №19. Я — класний керівник 10 класу. Наступного року матиму уже п’ятий випуск. Люблю «розбавляти» уроки математики мистецтвом. Дітям це подобається, бо математика вже не здається нудною і непотрібною.
— Ви вчителюєте, ведете блог. Які маєте захоплення?
— Веду три блоги, один з них тільки вчительський. На ньому розміщую інформацію для вчителя математики і класного керівника, спілкуюся з дітьми. Інші два — творчі: «Лелітка» і «Натхнення очманілих ручок». Шукаю вивіски з помилками і фотографую. Люблю шукати лемківські діалекти. В мене вже цілий словник. Я його розміщувала у блозі «Лелітка». Гості з Полтавщини писали, що їх це зацікавило. Завдяки своїй професії багато подорожую. Зі своїми учнями об’їздила багато цікавих місць Тернопільської області. Моя донька Юля – гід по Західній Україні, склала маршрут поїздок. Дуже люблю Львів. Ми з чоловіком туди часто їздимо на вікенд. У Львівському оперному театрі майже весь репертуар передивилися. Минулого року була у Білорусі на міжнародному симпозіумі майстрів витинанки, цьогоріч відвідала Німеччину.
— Скільки часу займаєтесь рукоділлям та як цього навчилися?
— Займаюся, скільки себе пам’ятаю. Мамина сестра шила. Коли я приїжджала до неї у село, сідала за швейну машинку і за літо нашивала багато всіляких сукенок лялькам, які потім роздавала у школі дівчатам. Від батькової сестри навчилася в’язати. Потім розпочала займатися бісером.
— У Ваших роботах є щось особливе – те, що вирізняє ваш стиль від стилів інших майстринь…
— Думаю про це, коли порівнюю свої роботи з іншими. Я не копіюю нічиїх робіт і ніколи цього не робила. Все сама. Трішки малюю і отримую результат – витинанки, які відрізняються від інших. З 2010 року витинанки – головний напрямок моєї діяльності. Роблю і ляльки, але рідше. Поступово витинанки витіснили це захоплення.
— При виготовленні витинанок які інструменти використовуєте?
— Маю різачок, ножики. Пробувала користуватись ножем, та чомусь важко – немає ліній таких тонких, рівнесеньких. Тому вирізаю тільки ножицями. Коли ріжу папір, таке враження, наче масло ріжеться. Настільки вони легенькі і гострі. Але ножиці потрібно мати гарні. Звичайні манікюрні ножиці для такої роботи не підходять, бо не дуже якісні.
— З якими складнощами у роботі Ви зіштовхувалися?
— Буває, просять виготовити витинанку на якусь конкретну тему. Складно. Мій знайомий з Одеси замовляв у мене витинанку. Вона йому спочатку сподобалася, а потім захотів, щоб на ній було море. Я ще від літа не можу нічого вигадати. Тому, що витнути – не те, що намалювати. Це зовсім інше. Якщо я намалюю картину, а потім буду витинати, це буде радше графіка на папері, ніж витинанка.
— Для успішного виготовлення витинанки якими навичками треба володіти?
— Коли я їздила у Кривий Ріг, показувала свої роботи майстрам композиції художникам-витинальникам, вони давали рекомендації щодо композиції. Щоб братися за витинанку варто знати основи композиції. Бажано мати гарний настрій, але у мене було й так, що настрій поганий, а як починаю витинати, поступово стає добре на душі. Малювати ніде не вчилася, але, мабуть, від природи, від Бога так дано.
— Талановита людина талановита у всьому. Чи не планували Ви написати книгу?
— Я працювала над невеликою книжкою про витинанку. Зібрала практичні поради, трохи історії витинанки, зокрема, з Тернопільщини. Там буде і сучасна, прикладна витинанка. Який формат у видавництві зроблять — не знаю, але, сподіваюся, що найближчим книга буде надрукована. Має бути цікаво.
Спілкувалася Олена ВОДАРСЬКА
студентка 4 курсу факультету філології та журналістки ТНПУ ім. В. Гнатюка.
Фото з архіву майстрині