Цими днями в тернопільській книгарні «Є» відомий письменник Андрій Курков представив свою нову книжку «Рух «Емаус»: Історія солідарності». Модерував зустріч Юрій Матевощук.
Книжка Андрія Куркова складається з двох частин. Перша про француза Анрі Груе, відомого в усьому світі як Абе П’єр, творця «Емаусу». Цей рух — солідарне об’єднання тих, котрі через складні життєві обставини втратили дім і волю до життя, і тих, котрі загострено відчувають несправедливість у світі й готові взяти на себе відповідальність. У другій частині йдеться про досвід львівської «Емаус-Оселі». В анотації зазначено: «Історії про пошуки дому і про пошуки сенсу сплітаються у цій книзі в єдину історію людяності і пропонують простий висновок: помагаючи іншим, ми помагаємо собі».
Цікаво, що новинка вийшла друком за фінансової підтримки «Емаус-Європа», тобто за гроші людей, котрі втратили дім і знайшли його в спільноті. До речі, незважаючи на те, що Абе П’єр та «Емаус» знають в усьому світі, — це перша книжка про них українською.
– Щодо її написання, то є кілька історій, котрі перетинаються. Сім років тому я почав писати й вигадувати «Львівську гастроль Джимі Хендрікса». Перед тим мер Львова Андрій Садовий запросив на каву й сказав: «Ви написали багато книжок про Київ, чи не хочете написати про Львів?» Я сказав: «Подумаю» та почав думати — шукав історії, які могли відбутися тільки у Львові, а її персонажами мали бути кілька справжніх львів’ян. Так серед героїв книжки опинилися письменник Юрій Винничук, засновник руху хіпі Алік Олісевич та волонтерка «Оселі» Оксана Прохориць. Через неї я познайомився із засновницею цієї спільноти — Олесею Саноцькою. Саме вона запропонувала мені написати книжку про Абе П’єра та історію руху «Емаус» для українського читача.
Для того, аби створити першу частину, Андрій Курков знайшов дуже багато матеріалів про Абе П’єра та «Емаус». Найбільше про нього є матеріалів французькою, англійською, німецькою, а ось українською та російською інформації навіть у Інтернеті практично нема. Розповідаючи про Абе П’єра, Адрій Курков не приховує емоцій. Каже: той був унікальною людиною, про котру можна було б знімати пригодницькі фільми. Народився Анрі Груе на півночі Франції. У день чотирнадцятиліття батько повів його в найбідніший район міста.
— Вони зайшли в кімнату, де жило більше сорока осіб хворих і здорових, різного віку. Побачене так вразило Анрі, що він вирішив стати монахом. У часи Другої світової він підробляв документи євреям і проводив їх до Швейцарії, аби врятувати. Після закінчення війни його обрали членом парламенту. Перш за все він турбувався про долю тисяч громадян, які опинилися на вулиці. Його приклад створення будинків для людей, що втратили житло, та їхню соціальну реабілітацію підтримали в різних частинах країни. Але відомим його зробила зима 1954 року. Температура сягала мінус тридцяти п’яти градусів. Абе П’єр «прорвався» на радіостанції та звернувся до людей зі словами: якщо не допомогли переночувати бездомним, то зранку будуть десятки тисяч загиблих. Того ж вечора в районах столиці поставили намети, де бездомні могли переночувати й зігрітися. Парижани приносити їжу… Так про нього дізналася не тільки вся Франція, а й Європа.
Рух «Емаус» у 50—60-х роках набрав великої популярності. Були й курйозні випадки. Так, шведська молодь вирішила допомагати безхатченкам і пішла їх шукати. Але не знайшла. Студенти були засмучені та написали листа Абе П’єру. Він порадив їхати допомагати в ті країни, де гірше соціальне й економічне становище. До речі, на відкриття «Емаусу» в Японії гроші зібрали німецькі й швейцарські безпритульні… Таких спільнот у світі нині діє 37.
— Абе П’єр став людиною, котра змінила світ, створивши ідею про благодійність, яка працює. Коли його відспівували у соборі Паризької Богоматері, там зібралися президент Франції, політики, бездомні колишні й нинішні.
Львівська спільнота взаємодопомоги «Оселя» – одна з перших організацій в Україні, яка почала підтримувати бездомних людей і в 2003 році створила спільноту, де ті живуть і працюють, ведуть спільне господарство та допомагають тим, хто опинився в скрутній ситуації. У 2010 році «Оселя» стала членом Міжнародного руху «Емаус».
— Звісно, не всі бездомні хочуть входити до таких спільнот, бо вступивши у них, мають кинути вживати наркотичні речовини, поводитися згідно з правилами, працювати. А це буває важко, бо, коли людина тривалий час живе на вулиці, у неї змінюється бачення світу і головним стає вижити за будь-яку ціну, — каже Андрій Курков, котрий не один рік допомагає спільноті. — Але є історії успіху. Мене зачарувала історія хлопця із Закарпаття Сашка Горонді. Він теж пройшов через вулицю, але не захотів там лишатися – прийшов до «Оселі». А через певний час розпочав свою справу — тепер він відомий дизайнер наплічників, сумок та аксесуарів. І його випадок не єдиний…
Фото авторки