Трапляються миттєвості нашого суєтного життя, коли безсловесний враз заговорить, коли безсилий раптом отримує силу, а безвладний стає владним. Так, за Святим Писанням, було в той день, коли Бог у день хрещення Господнього, яке ми ще називаємо Богоявленням, явив себе людям в образі Святої Трійці. Тоді все завмерло від благоговіння. Навіть води Йордану від тої святості повернули назад. Відтоді це одне з найвизначніших свят для християн. А напередодні у всіх храмах відбувається так зване мале Водохрещення, щоб віряни у Святвечір, сівши за стіл, могли ковтнути животворящої вологи і окропити нею пісні страви. А наступного ранку з процесіями, при урочистій велелюдності священнослужителі освячують воду в річках, ставках, озерах, джерелах.
…Ісусові було вже тридцять років, коли Він вирішив, а швидше, на це вказав Йому перст Божий, пройти обряд хрещення. У той час Іоанн Предтеча проповідував і хрестив віруючих на берегах Йордану. Коли перед ним представ гість із Назарета, той розгубився і став протестувати, мовляв, де мені простому підносити хрест над Тобою. Навпаки, це я мусив би отримати таку ласку від Тебе. «Не відмовляй мене тепер, — відповів йому Ісус, — бо так належить нам виконати все за Законом Божим і показати приклад». Охрещений уже виходив на берег, коли над ним розверзлися небеса і Дух Божий у вигляді голуба спустився на окропленого водою назаретянина. «Це Син Мій улюблений, в Ньому Моє благовоління», — почувся голос із неба. Іоанн Предтеча ще з більшим трепетом дивився на Ісуса, бо щойно остаточно впевнився, що це і є очікуваний людством Месія, Спаситель світу.
Відтоді увесь християнський люд знає, що в цій людині втілився сам Бог. А істина Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий дана не для пошуків її сутності розумом земних істот, а для сприйняття на віру. «Троїце Предвічна, найдобріша, всесильна, повсюдна, невидима, благодать надприродна, Світе недоступний, засвіти й мені, недостойному рабові Твоєму, просвіти мені духовні очі, щоб я відважився оспівувати безмірне Твоє добродійство та силу!» — звертається у своїй молитві-творінні святий Софроній, Патріарх Єрусалимський. «Бо у попередньому святі ми бачили Тебе дитиною, а в теперішньому досконалого з досконалих Бога нашого явленого. Сьогодні Йорданські води Господнім пришестям перетворюються на цілющі. Сьогодні людські гріхи Йорданськими водами омиваються. Сьогодні вода, що за Мойсея була людям гіркою, стає солодкою. Сьогодні горішнє святкує разом з долішнім, а долішнє розмовляє разом з горішнім. Сьогодні спокуса руйнується і Владичний прихід влаштовує нам дорогу спасіння…»
З таким же відчуттям Божої благодаті святкували Богоявлення і тернополяни. Набережна міського ставу вирувала велелюддям. Біля підмостків з високим дерев’яним заквітчаним хвойною гірляндою хрестом стояв чан, повний води, а біля нього — сотні мирян. Учасники хору «Дзвони пам’яті» з палацу культури «Березіль» співали для них низанки колядок.
Аж тут з’явилися всечесні отці і преосвященнійші владики — представники різних конфесій. Почалася служба Божа. Усі славили Творця, який у цей світлий день Богоявлення постав перед людьми у Своїй трисвятості. Бо Своєю волею з небуття Він привів усе до буття, бо Своїм промислом упорядковує світ. І Йордан зупинився, і гори заграли, побачивши Невидимого, що став Видимим, Владику у вигляді раба, Бога в тілі. Бо Він потопив у Йордані саму смерть і жало спокуси, і адів зв’язок, і світові подав спасенне Хрещення. Завершивши урочистий обряд освячування води, священнослужителі і самі ковтнули цілющого напою, і представників місцевої влади пригостили. Ті пообіцяли чесно і вірно служити людям, це поза тим, що таким чином Богу ми служимо всі. Потім почалася традиційна штовханина біля чану з водою. Оскільки люди в таких випадках стоять натовпом, то упорядкувати тут якусь чергу просто неможливо. Підмостки ж порожніми не залишалися. Присутніх веселили «Маланкою» семінаристи з Великої Березовиці. А «моржі» під наглядом бійців МНС радо занурювалися в крижану купіль на ставу. Над набережною, над усім Тернополем линув благодатний передзвін третього празника, останнього в низці урочистих зимових дійств.
Фоторепортаж В. БУРМИ.