Як стверджують дослідники, багато українських слів та мовних коренів, які вживаємо сьогодні, були поширені ще за часів трипільської культури. Свідчення тому — топографічні назви, народні пісні сонцепоклонницьких часів та значний слід у прамові — санскриті. В сучасній українській мові 65 відсотків слів — із санскриту.
* Перша письмова згадка про Україну датується ще початком XII століття. У Київському літописі за Іпатіївським списком від 1187 року згадується: «За ним же Україна багато потужила». Йдеться про траур народу за переяславським князем Володимиром Глібовичем, котрий загинув у бою з половцями. У Руському літописі того ж таки XII століття згадуються назви: Україна, Вкраїна, Вкраїниця, а люди — україняни.
* Орест Субтельний, відомий канадський історик українського походження, професор Гарвардського університету, довів, що українській мові не менше п’яти тисяч років. Польський дослідник Михайло Красуський у 1880 році в книжці «Древность малороссийского языка» дійшов ось якого висновку: «Займаючись тривалий час порівнянням орійських мов, я дійшов переконання, що малоросійська мова не тільки старіша від усіх слов’янських, а й санскритської, грецької, латинської та інших орійських».
* Інший польський історик Ян Красінський у книжці «Польща» ще у 1574 році писав: «Хто опанує українську мову, той здобуде ключ до швидкого вивчення усіх інших слов’янських мов, бо українській мові властиві найтиповіші риси усіх мов слов’янської лінгвістики».
* У 448 році нашої ери візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли (на території сучасної України), того самого Аттіли, який розгромив Римську імперію, записав українські слова «мед» і «страва».
* Український вчений Василь Кобилюх довів, що наша мова сформувалася ще в X—IV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження найважливіших українських слів варто шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше.
* Українську мову в різні часи називали по-різному: руська мова, руська бесіда, русинська, проста мова, південноруська, карпаторуська, козача, кубанська, народна, простонародна. В Російській імперії її принизливо іменували малоросійським наріччям, малоросійською, малоруською. Росіяни говорили на неї «черкаська мова» або «білоруська», поляки — «русинська мова», турки — «сарматська мова» або «роксоланська».
* Словник української мови говорить про 134—170 тисяч слів. Та деякі дослідники, зокрема Василь Кобилюх, розповідають, що картотека нашої мови в Інституті української мови налічує понад два мільйони слів! Найбільше з них було вилучено у 30-х роках XX століття і віднесено їх до числа архаїзмів, русизмів, полонізмів, діалектизмів тощо.
* У нашому алфавіті найбільш вживаною літерою є літера «п». На неї починається і найбільша кількість слів. А найменш вживана літера «ф». В українській мові слова, які починаються з цієї літери, є здебільшого запозиченими з інших мов.
* Руська (українська) мова була однією з офіційних мов Великого князівства Литовського. У 1918—1920 роках українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.
* Українська є однією з найпоширеніших мов у світі. За кількістю носіїв вона займає 26-те місце серед усіх мов. Українська входить і до трійки наймилозвучніших мов світу. На мовному конкурсі в Італії її визнали другою за мелодійністю у світі (після італійської). На мовному конкурсі у Парижі 1934 року українську визнано третьою найбільш красивою мовою (після французької та перської) за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія й будова речення.
* Українська мова — одна з найбагатших у світі. Окремі слова мають десятки синонімів, найрізноманітніших пестливих форм. Скажімо, у слова «горизонт» 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
* Учені довели, що за плачем або за звуками, які дитина видає після народження, можна визначити, до якої нації належить немовля. Деякі дослідники твердять: якщо дитина до семи років не говорить рідною мовою, то у неї починаються психічні розлади.
Ці цифри і факти взяті із статті «Українська мова як код нації» Лариси Громадської в «Україні молодій».
Підготувала до друку Г. ДМИТРУК.
Фото з вільних джерел