Публікація «Закон як дишло: хто сильніший, того і вийшло?» нас заінтригувала, оскільки там ідеться про справи, що стосуються і нас. Ми вже порушували цю проблему в ЗМІ, та, на жаль, конкретних зрушень не побачили. Наші можновладці ігнорують подібні звернення. Тому просимо вашої допомоги.
Ми, ветерани ОУН-УПА, просимо дати нам відповідь на таке запитання: чи є правдою, що нас урівняно в правах з ветеранами інших категорій?
Багато хто стверджує, що постанова Верховної Ради України, яку ухвалили влітку 2015 року, — саме про це. Одначе всі місцеві юристи, до яких ми зверталися з цього приводу, не дали достовірної відповіді.
І ось ще обставини, які стали причиною нашого зацікавлення. Всі учасники придушення повстання в Угорщині 1956 р. отримали високі урядові нагороди та пенсії. Те ж стосується й учасників інвазії та придушення повстання в Чехословаччині 1978 р., а щодо афганців — і говорити не доводиться.
Або ще один характерний приклад. Усім учасникам Великої вітчизняної війни в лавах Червоної армії тепер присвоєно «чергове» звання полковника, хоча донедавна у військкоматах вони були рядовими, сержантами, лейтенантами. До того ж без усяких процедур визнані інвалідами І групи, а їхні пенсії значно перевищують «урівнених».
Статус ветеранів ОУН-УПА постійно й неухильно падає, їх права і значення нівелюються та стрімко скеровуються владою в небуття, хоча 2017 рік у нас проголошено роком ОУН-УПА.
Роман ДАНИЛЕЙКО, Іван ПРИЙМАК,
Володимир ДОВГАНЮК, Іван КРИВКО,
члени братства ОУН-УПА в Заліщицькому районі.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Ми звернулися за коментарями до Тернопільської обласної організації ветеранів Збройних сил України й Тернопільського обласного братства ОУН-УПА «Лисоня». Голова ветеранської організації Олександр Голуб пояснив — у 2015 році парламент ухвалив пакет декомунізаційних законів. Це чотири документи:
— ЗУ «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» (№314-VIII);
— ЗУ «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939—1945 років» (№315-VIII);
— ЗУ «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років» (№316-VIII);
— ЗУ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (№317-VIII).
Ці закони урівнюють ветеранів ОУН-УПА у правах з ветеранами, як висловилися автори листа, інших категорій — учасниками придушення повстання в Угорщині 1956 року, інвазії та придушення повстання в Чехословаччині, а також афганців і, звісно ж, ветеранів ВВВ.
Так, у статті 1 ЗУ «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» вказано, що «Борцями за незалежність України у XX столітті визнаються особи, які брали участь у всіх формах політичної, збройної та іншої колективної чи індивідуальної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі таких органів влади, організацій, структур та формувань:
10) Організація українських націоналістів (ОУН);
12) Українська повстанська армія (УПА)».
У п. 1 ст. 1 закону «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939—1945 років» ідеться: «Шанобливе ставлення до пам’яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні 1939—1945 років, про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху та жертв нацизму є священним обов’язком держави та громадян України».
Закони є. Інша річ, що реалії малюють іншу картину. За словами Олександра Голуба, Тернопільщина — чи не єдина область, де підпільники намагаються змусити центральну владу виконувати закони, які вона ж ухвалила. Якщо на обласному рівні ветерани ОУН-УПА ще отримують якісь доплати, то на рівні держави все зводиться лише до вручення нагород і почесних відзнак. Присвоєння статусу учасника бойових дій реабілітованим підпільникам, як показала практика, наштовхується на серйозний спротив підлеглих Верховного Головнокомандувача, котрі мають поверхневі знання законодавчої бази на цю тему і не бажають поглиблювати їх.
На думку членів обласного братства ОУН-УПА, спільними зусиллями і наполегливістю можна примусити владу належно пошанувати борців за незалежність України. Їх, стареньких і немічних, виснажених таборами і переслідуваннями, і так залишилося небагато. А, як показує досвід, про ветеранів ОУН та УПА наші політики і чиновники згадують лише під час державних свят і перед виборами.
Фото з вільних джерел