У Тернопільській міській бібліотеці-музеї національної іграшки №5 для дітей відбулося святкування з нагоди Міжнародного дня лялькаря.
— Двадцять перше березня багате на дати. Люди відзначають День Землі, Всесвітній день поезії, а також свято лялькаря, — розповідає завідувачка книгозбірні Любов Водарська. — Воно — молоде, започатковане півтора десятка літ тому, а наша бібліотека вшановує лялькарів уже вп’яте.
Серед запрошених на дійство — майстрині Галина Дудар, Тетяна Кухарська, Ніна Лозова, Галина Стандрет. Вони не тільки створюють іграшки, а й є частими гостями книгозбірні, організовують корисні майстер-класи для відвідувачів бібліотеки-музею.
Попри чимале коло мистецьких друзів, колектив книгозбірні щораз розширює знайомства із цікавими й творчими людьми. Побільшало їх і в День лялькаря, адже у бібліотеці вперше презентували свої вироби троє тернопільських майстрів.
Анатолій Табас створює аксесуари для моделей автомобілів, трас, гаражів для радіокерованого автоспорту. Тепер здебільшого займається фарбуванням, тюнінгом та устаткуванням додатковим обладнанням кузовів — вакуумних заготовок із полікарбонату. Це основа майбутньої машинки, яку Анатолій оснащує потрібними деталями, фарбує і робить реалістичною копією справжніх іномарок.
Матеріали для роботи використовує різні — і метал, і пластик, зрештою, все, що під руку потрапить. Наприклад, для створення фільтра нульового опору майстер використав… кришечку від тюбика з-під зубної пасти.
Практично всю роботу як з оформлення машинки, так і з виготовлення деталей для неї, креслення Анатолій Табас виконує вручну. Зазначає, що на втілення однієї моделі в життя йде мінімум тиждень. Копітка праця може тривати й місяцями.
— Я створюю моделі машин для свого задоволення, а «під клієнта» — рідко. Хоча мої машинки часто купують любителі радіокерованого автоспорту, адже люди, що виступають на змаганнях, мають по чотири-п’ять кузовів. Є в них командні авто, для себе, для тренування, — розповідає Анатолій.
А ось Олю Закорчемну на творчість надихає запах сушених трав. Тернопільчанка створює обереги та сувенірні авторські іграшки, основою для яких є сіно. Окрім цього, майстриня у своїх композиціях використовує квіти, гілочки, жолуді, горішки. Оля розповідає, що працювати із травами ніде спеціально не вчилася.
— Мабуть, це знання було в мені, так само, як у кожної жінки є якийсь талант. Просто коли на душі спокій, то починаєш розмірковувати, що тобі до вподоби робити, чим захоплюватися. І от я знайшла те, що цікаво мені — творчість із використанням сіна, рослин. Мені дуже добре енергетично працювати з таким матеріалом, — зазначає мисткиня.
Оля презентує свої роботи у бібліотеці не тільки з нагоди свята лялькаря, а ще й для того, аби більше людей переконалися, що із сіна можна творити оригінальні та екологічно чисті вироби як самотужки, так і з дітками.
На роботи майстрині Вікторії Яніцької задивлялися і дівчатка, і дорослі жінки — дівчина виготовляє ляльки із тканини. Каже, що її іграшки хоча й чимось схожі на ляльок Тільди, проте наділені власним, авторським стилем. Кожна з красунечок Вікторії — унікальна, бо має свій, неповторний образ.
Звісно, такі іграшки більш декоративні, тому їх часто замовляють у подарунок дорослим, розповідає дівчина. Щоб лялечка була схожа на свого майбутнього власника, Вікторії попередньо надсилають його фотографію. А от улюблену, зроблену своїми руками першу ляльку, Террі, майстриня залишила собі.
— Ляльки я створюю без особливої підготовки, дофантазовую безпосередньо в процесі роботи або ж малюю якийсь ескіз. У мене дуже багатий вибір тканин, тому легко втілюю образ іграшки, — каже Вікторія.
Виробами майстрів книгозбірні відразу ж зацікавилися юні відвідувачі дійства, тож талановиті тернопільці пообіцяли невдовзі зустрітися з дітьми, аби поділитися з ними вмінням створювати оригінальні іграшки власноруч.
Фото авторки та з архіву Анатолія ТАБАСА