Цьогоріч минуло сто років від дня народження Олеся Гончара. Пропонуємо нашим читачам уривки спогадів про зустрічі з автором «Собору» від директора і засновника Етнографічно-меморіального музею Володимира Гнатюка у селі Велесневі світлої пам’яті Остапа Черемшинського, матеріали надіслала сестра пана Остапа — Романа Черемшинська, співзасновниця, нинішня директорка музею.
Уперше я зустрівся та розмовляв із автором прекрасного роману «Собор» 16 травня 1971 року в Русові на Франківщині — родинному селі Василя Стефаника під час святкування 100-річчя новеліста. Я розповів Олесеві Гончару, що 22—23 травня в Монастириськах і Велесневі святкуватимемо 100-річний ювілей Володимира Гнатюка й запросив взяти участь у заходах. Він щиро подякував, але приїхати не зміг через справи.
Вдруге ми спілкувались 29 серпня 1991 року на Міжнародній ювілейній науковій конференції, що відбулась у Львові з нагоди 125-річчя від дня народження Михайла Грушевського. Я поздоровив літератора з отриманою в цей день золотою медаллю Михайла Грушевського, Олесь Терентійович сердечно подякував за вітання, почав жваво цікавитися справами в музеї Володимира Гнатюка, моєю роботою в ньому. Відтак побажав натхнення та плідної щоденної праці на ниві української культури та науки, літературного та історичного краєзнавства. Моя душа і серце переповнилися невимовною радістю, хвилюванням та щастям: я розмовляв з таким славним і щирим сином нашої України! На згадку про той славний день всі учасники конференції сфотографувалися.
Невдовзі після першої зустрічі зав’язалось наше листування, яке тривало до кінця його життя. Крім листів, отримував його дарунки оселі: чимало книжок, серед яких «Тронка», «Циклон», «Людина і зброя. Циклон», «Бригантина», «Чари-Комиші», «Берег любові», «Собор» та інші з присвятами, надсилав на моє прохання також свої світлини. Дарував свої видані твори Олесь Терентійович також мені, моїй сестрі, велеснівським книголюбам, усе — з відповідними дедикаціями. Я ж надсилав йому пам’ятні подарунки, зокрема: ювілейні поштові конверти з портретом академіка, нагрудні значки, нариси–путівники «Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка у Велесневі» з присвятами письменникові.
Зустрічі, листування з письменником-академіком Олесем Гончарем — найщасливіший етап у моєму житті.
Фото авторки